Папа: Стати експертами зустрічі та слухання, щоб розпізнати, куди кличе Бог

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Того часу, як Ісус вирушав у дорогу, один підбіг, впав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?» – розповідає святий Марко на сторінках своєї Євангелії. Той факт, що Євангелії часто показують Ісуса «в дорозі», Який ступає поруч з людиною та вислуховує запитання, що тривожать її серце, став відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився у проповіді на Святій Месі, яку він в неділю, 10 жовтня 2021 р., очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди початку синодального процесу в рамках XVI Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів.

«І ми сьогодні, відкриваючи цей синодальний шлях, розпочнімо із того, щоби запитати себе, – Папа, єпископи, священики, богопосвячені особи, сестри і браття миряни, – чи ми, як християнська спільнота, втілюємо стиль Бога, Який крокує історією та поділяє перипетії людства? Чи ми готові до пригоди подорожі, а чи боязкі перед невідомим, віддаємо перевагу ховатися за виправданнями “це нічого не дасть” або “завжди так чинилося”?» – мовив проповідник, нагадуючи, що синод означає «іти тією самою дорогою». Тож за прикладом Ісуса, який зустрічає на дорозі багатого чоловіка, вислуховує його запитання та допомагає йому розпізнати, що потрібне для вічного життя, Папа запросив замислитися над «трьома синодальними дієсловами», якими є зустрічати, слухати та розпізнавати.

Експерти мистецтва зустрічі

Насамперед, Папа звернув увагу на те, що Ісус виявляє готовність присвятити час ближньому, Він не показує, що його наближення заважає Йому, але навпаки, зупиняється. Він є «готовим до зустрічі», ніщо не залишає Його байдужим, бо Він знає, що «зустріч може змінити життя». Євангеліє всіяне зустрічами, які оздоровляють і підводять на ноги.

«Також і ми, що розпочинаємо цей шлях, покликані ставати експертами в мистецтві зустрічі. Не в тому, щоб організовувати заходи чи чинити теоретичні роздуми над проблемами, але, насамперед, у тому, щоби присвячувати час на те, щоб зустрічатися з Господом та сприяти зустрічі між нами. Час, щоб відвести простір для молитви, адорації, тієї молитви, яку сьогодні занедбуємо – адорувати, час на те, що Святий Дух хоче сказати Церкві, і час на те, щоби звернутися до обличчя і до слова іншого, зустрітися віч-на-віч, дозволити запитанням братів і сестер торкнутися нас, допомагати одні одним в тому, щоби розмаїття харизм, покликань і служінь збагачувало нас», – мовив Папа, підкреслюючи, що кожна зустріч вимагає відкритості, мужності, готовності відкритися на те, щоби обличчя та історія ближнього торкнулися нас. Бо все змінюється тоді, коли «ми спроможні на справжні зустрічі з Богом і між собою», без формалізму, без удавання і без макіяжу.

Не боятися вислуховувати

Далі Святіший Отець зауважив, що «справжня зустріч народжується лише зі слухання». Ісус вислуховує запитання цього чоловіка, його екзистенційний неспокій. І не дає ритуальної, заздалегідь приготованої відповіді, щоби ввічливо позбутися і прямувати Своїм шляхом. Ісус «не боїться слухати», й не лише вухами... Його відповідь не обмежується запитанням, але дає чоловікові змогу розповісти свою історію, вільно говорити про себе. Бо коли «слухаємо серцем, стається саме це»: інші почуваються прийнятими та вільними розповідати.

У цьому контексті Наступник святого Петра заохотив присутніх запитати себе: які справи з нашим слуханням? Яким є «слух» нашого серця? Чи ми дозволяємо людям висловлюватися, ходити у вірі, навіть якщо вони мають важкі життєві дороги, робити внесок у життя громади, не зазнаючи перешкод, відкинення, осуду? «Чинити синод означає ступити на ту ж таки дорогу Слова, Яке стало людиною: це іти Його слідами, слухаючи Його слово разом зі словами інших. Це означає із здивуванням відкривати, що Святий Дух віє завжди у вражаючий спосіб, аби підказувати нові стежки та нові мови», – сказав проповідник, вказуючи на необхідність того, щоби вчитися слухати одні одних, – єпископи, священики, богопосвячені особи та миряни, – уникаючи штучних і поверховних відповідей, прислухатися до «запитань, тривог і надій кожної Церкви, кожного народу та нації», але також почути світ, виклики та зміни, які він ставить перед нами.

Розпізнавати справжнє добро

Врешті, Святіший Отець вказав на те, що зустріч і взаємне слухання не є метою самі в собі. Коли входимо в діалог, то вступаємо в дискусію і «в кінці ми вже не є такими, як раніше». Ісус відчуває, що чоловік, який перед Ним, добрий і релігійний, але хоче привести його ще далі. Під час діалогу допомагає йому чинити розпізнавання, пропонує подивитися всередину себе, розпізнаючи, «до чого його серце є дійсно прив’язаним», щоб побачити, «що його добро полягає не в тому, щоби додати інших заповідей, але навпаки, в тому, щоби зректися себе», продати те, що займає місце в серці, щоби зробити місце для Бога.

«Це є цінною підказкою також і для нас. Синод – це дорога духовного розпізнавання, церковного розрізнення, що відбувається в адорації, в молитві, в контакті з Божим словом», – сказав Папа, наводячи слова святого Павла з Послання до Євреїв про те, що Боже слово «живе і діяльне, гостріше від двосічного меча», проникаючи до найглибших почуттів і думок серця. «Боже слово відкриває нас на розпізнавання та просвітлює його. Воно спрямовує синод, аби він не був церковною “convention”, науковим симпозіумом чи політичним конгресом, парламентом, але подією благодаті, процесом оздоровлення під проводом Святого Духа», – сказав Святіший Отець, наголошуючи на тому, що Ісус кличе нас, як багатого чоловіка з Євангелії, позбутися того, що є світським і запитувати, чого хоче Бог, куди Він бажає нас привести.