Папа до єзуїтів у Греції: логіка Божого Царства – це логіка нез’ясовного

Світлана Духович – Ватикан

Наприкінці першого дня візиту Папи Франциска до Греції в суботу, 4 грудня 2021 р., в Апостольській Нунціатурі в Афінах відбулася його приватна зустріч із сімома членами Товариства Ісуса, які служать у цій країні. Ця зустріч, що тривала годину, мала форму невимушеного діалогу. Кожен із семи єзуїтів розповів про себе і про свою діяльність, деякі з них поставили йому запитання. Як відомо, розмова відбуваються за зачиненими дверима, а пізніше перепис діалогів з’являється на сторінках єзуїтського часопису «La Civiltà Cattolica», адже його головний редактор о. Антоніо Спадаро супроводжує Папу під час Апостольських подорожей.

Здатність розуміти суттєве

Після слів брата-єзуїта Джоржа Маранґоса, який є економом і грає на органі, Святіший Отець розповів про свій досвід, коли він був провінційним настоятелем Товариства Ісусового в Аргентині: під час збору інформації про єзуїтів-кандидатів на священство, він найчастіше просив поради у їхніх співбратів, які ще не були священиками. Одного разу кандидатом на отримання ієрейських свячень був студент богослов’я, який дуже добре вчився, був розумний і приязний, але його співбрати казали: «Будьте обережні, пошліть його трохи працювати перед тим, як уділяти свячення». Єпископ Риму висловив припущення, що ця здатність братів-єзуїтів розуміти суттєве в житті пов’язана з тим, що вони вміють пов’язувати почуття з конкретною працею, «доторкаються дійсності своїми руками».

Всі справи єзуїтів належать Господеві

Отець П’єр Чонк Цзун-Чан, кореєць, який перебуває в Товаристві Ісусовому вже 21 рік, розповів про центр для дітей-біженців, який він заснував в Афінах, але тепер є лише співпрацівником цього центру. Вислухавши його, Папа Франциск зазначив, що саме так єзуїтам слід чинити: після започаткування й розвитку певного процесу, їм варто відходити, бо «ніяка справа не належить їм, а належить Господеві». Потрібно поводитися «не як володарі, які посідають», а як «добрі батьки, які дають дитині рости».

Сприймати зменшення покликань у призмі упокорення

Вісімдесятичотирьохрічний єзуїтський священик Себастьєн Фрері зауважив, що в минулому їхня спільнота була численнішою й активнішою. Наступник святого Петра додав, що й насправді, коли він вступив до новіціату, всіх єзуїтів було 33 тисячі. А сьогодні їх є приблизно наполовину менше, і їхня кількість, за словами Папи, буде й надалі зменшуватися. Таку ситуацію переживають також й інші чини та згромадження. «В цьому є певний сенс, і нам потрібно думати, який. В кінцевому рахунку, це зменшення не залежить від нас, бо покликання посилає Господь», – зазначив він, висловлюючи думку, що цим Бог хоче чогось навчити богопосвячених осіб, а саме, упокорення. На упокоренні наголошується також в духовних вправах святого Ігнатія Лойоли. У питаннях кризи з покликаннями, як підкреслив Папа, єзуїт не може залишатися на рівні соціологічного пояснення, бо це лише половина правди. «А глибша правда полягає в тому, що Господь провадить нас до цього “упокорення чисел” для того, щоб відкрити для кожного дорогу до “третього рівня покори”», – підкреслив він, посилаючись на 167 пункт ігнатіанських духовних вправ, в якому йдеться про цей найдосконаліший рівень покори, коли людина обирає «вбогість з вбогим Христом, аніж багатство, упокорення з приниженим Христом, аніж почесті».

Не втрачати усмішку

Отець Тоні Корнедус, бельгієць за походженням, розповів про своє служіння в Марокко, в Бельгії, а тепер у Греції в Єзуїтській службі для біженців. Одного разу його помилково арештували, бо подумали, що він – один з трафікантів. Папа Франциск подякував йому за його служіння й зазначив, що приємно бачити, коли у старості єзуїт не втрачає усмішку, незважаючи на втому. «Коли бачимо цю старість, що усміхається, втомлену, але не гірку, тоді ви стаєте голосом надії», – наголосив він, додаючи, що як в житті, так і в смерті єзуїт повинен дати свідчення наслідування Ісуса Христа, а усмішка є гарантією повноцінногого життя, повного радості від служіння Богові.

Про сенс апостольського життя

Своє свідчення запропонував також польський священик-єзуїт Марцін Баран. Він розповів, що в Греції проживає численна польська громада й вони потребують священика. Тому тепер він, незважаючи на те, що вивчав філософію, служить для простих людей, працівників. Коментуючи його розповідь, Святіший Отець підкреслив, що покликання єзуїта, власне, полягає в тому, щоб іти туди, куди покличе Бог. «Сенс свого апостольського життя ми бачимо не на початку, а наприкінці життя завдяки мудрості дивитися назад», – зауважив він, додаючи, що про це говорив святий Іван від Хреста: в кінці життя нас судитимуть лише за любов’ю. «Ти навчався, став доктором…а тепер ти капелан поляків в Афінах, – сказав Папа. – Як це зрозуміти? Логікою Божого Царства, що є логікою протиріч, логікою нез’ясовного».

Радість служіння від імені Церкви

На завершення отець Мішель Русос, якому 83 роки, розповів про своє служіння в Товаристві Ісуса, присвячуючись сфері віри та культури, а також екуменічного діалогу, а тепер є відповідальним за Апостольство молитви. Єпископ Риму наголосив на важливості цього апостоляту, бо молитва є центром усього.

«Я бачу, що ви всі “молоді” й радісні від того, що робите, – зазначив жартуючи Папа, – Дякую вам за те, що ви робите від імені Церкви. Мені приємно знати про те, що ви робите».