Папа на завершення року: Ісус є сповненням наших днів і сенсом наших діл
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Зчудування, переповнене вдячністю, було в центрі уваги проповіді, яку Папа Франциск виголосив під час вечірні, яку в останній день 2021 року, в навечір’я урочистості Пресвятої Богородиці Марії, в базиліці Святого Петра у Ватикані очолив кардинал Джованні Баттіста Ре, Декан Колегії кардиналів. Молитва завершилася подячною піснею «Тебе, Бога, хвалимо» з нагоди завершення календарного року й благословенням Найсвятішими Тайнами.
Різдво неможливе без зчудування
Як зазначив Святіший Отець на початку проповіді, літургія в цей період спонукає нас пробудити в собі «зчудування таїнством Втілення». За його словами, Різдво чи не найбільше викликає це внутрішнє наставлення: здивування, споглядання.
«Неможливо відсвяткувати Різдво без зчудування. Однак, такого зчудування, що не обмежується поверхневою емоцією, бо це не зчудування, емоцією, пов’язаною із зовнішнім виміром свята чи, що гірше, споживацькою непогамовністю. Бо якщо Різдво применшується до цього, нічого не зміниться: завтра буде таким же як учора, наступний рік буде таким, як той, що минув», – сказав проповідник, наголошуючи, що центром усього є те, що «Слово стало тілом і оселилося між нами».
Джерело християнського зчудування
Папа зазначив, що Божа Мати є першим свідком цього, першим і найбільшим, і водночас, найсмиреннішим. «Її серце наповнене здивуванням, але позбавленим тіней романтичності, солодкуватості, спіритуалізму», – наголосив він, підкресливши, що Богородиця повертає нас до дійсності та істини Різдва, що міститься у словах святого Павла: «народився від жінки».
«Християнське зчудування не походить зі спецефектів, від фантастичних світів, але з таїнства реальності: не існує нічого чудеснішого та захопливого, як дійсність! Квітка, грудка землі, життєва історія, зустріч… зморшкувате обличчя старця та щойно розквітле дитяче личко. Мама, що тримає на руках дитя та годує його. Там проглядається таїнство», – мовив Святіший Отець.
Здивування та вдячність
За словами Наступника святого Петра, зчудування Марії, як і зчудування Церкви, переповнене вдячністю. Це вдячність Матері, яка споглядаючи Сина, «відчуває близькість Бога», відчуває, що Він не покинув Свій народ. Проблеми не зникли, труднощів і тривог не бракує, але ми не самі: Бог послав Свого Сина.
«Цей час пандемії помножив у всьому світі почуття розгубленості. Після першої реакції, коли всі ми почувалися солідарними в тому самому човні, поширилася спокуса “рятуйся, хто може”. Але, дякувати Богові, ми наново почали реагувати з почуттям відповідальності. Й ми насправді можемо й повинні сказати “дякуємо Богу”, бо вибір на користь солідарної відповідальності не походить від світу: він походить від Бога, від Ісуса Христа, Який раз і назавжди закарбував у нашій історії “маршрут” її початкового покликання: бути братами і сестрами, дітьми одного Отця», – сказав Єпископ Риму, присвятивши кілька слів Вічному Місту, в серці якого вписане це покликання, й побажавши, аби всі, хто тут живе, «могли дедалі більше цінувати його з огляду на дбання про гостинність, гідність життя, спільний дім і найбеззахисніших».
«Браття і сестри, сьогодні Матір – Мати Марія та Мати Церква – показує нам Дитя. Всміхається до нас і каже: “Він – Дорога. Ідіть за Ним, довіртеся. Він не розчарує”. Йдімо за Ним у щоденній мандрівці: Він дає повноту часові, надає сенсу ділам і дням. Довіряймо йому в радісні та у болючі хвилини: надія, яку Він нам дарує – це надія, що ніколи не розчаровує», – підсумував Папа.
