Папа: Щоб Дух любові переміг наш опір та вчинив нас будівничими сопричастя

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Нехай же Воскреслий Господь допомагає нам не залишатися паралізованими негативними речами та упередженнями минулого, але дивитися на дійсність новими очима. Таке побажання-заохочення прозвучало з вуст Папи Франциска під час зустрічі з Предстоятелем Елладської Православної Церкви Блаженнішим Єронімом ІІ, Архиєпископом Афін та всієї Греції.

Візит братерства

Після обіду та короткого відпочинку в Апостольській нунціатурі в Афінах, Єпископ Риму від’їхав до Архиєпископського палацу, де спочатку відбулася приватна зустріч в робочому кабінеті Блаженнішого Єроніма ІІ, а опісля – зустріч за участі відповідних делегацій у Тронному залі.

«Благодать вам і мир від Бога», – писав святий Павло християнам Риму, перебуваючи саме в Греції, і цими словами Папа Франциск розпочав свою промову, зазначаючи, що ця зустріч «поновлює цю благодать і цей мир». Зазначивши, що прибув як паломник, «з великою пошаною та смиренням», аби оновити цю апостольську спільність і скріпити братерську любов, він скерував слова вітання до всієї православної громади Греції.

На апостольському корінні

Єпископ Риму покликався на столітні оливкові дерева, які спонукають замислитися над «корінням, яке поділяємо». Воно є під землею, приховане, часто ігнороване, але в дійсності, тримає все на собі. «Яким же є наше спільне коріння, що пройшло через віки? Ним є апостольське коріння», – мовив він, зауваживши, що прорісши із зерна Євангелія саме в еллінській культурі, воно почало приносити великі плоди в Отцях Церкви та перших Вселенських Соборах.

«В подальшому, на жаль, ми виростали далеко одні від одних. Світська отрута забруднила нас, кукіль підозр помножив віддаленість і ми перестали розвивати сопричастя», – зауважив Папа, і покликаючись на слова святого Василія, згідно з яким справжні Христові учні «мають за взірець лише те, що бачать у Ньому», додав, що на жаль, дії та рішення, які мають мало спільного, а то й зовсім не мають нічого спільного з Ісусом та Євангелієм, «позначені, радше, прагненням заробітку та влади», причинилися до в’янення сопричастя.

«Таким чином ми дозволили, щоби плідність була підважена поділами. Історія має свій тягар, і сьогодні я відчуваю потребу відновити прохання про прощення, звернене до Бога і до братів, за помилки, скоєні багатьма католиками. Однак, джерелом великої втіхи є впевненість у тому, що наше коріння є апостольським, і що незважаючи на помилки минулого, Божа рослина росте та приносить плід», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що остаточним плодом оливкового дерева є олія, яка в давнину була джерелом світла вночі як паливо у світильниках, а нас спонукає думати про Святого Духа, Який приніс світло у Церкву та може освітити кроки на нашій дорозі.

Єлей сопричастя

Розвиваючи цю думку, Святіший Отець, зауважив, що Святий Дух, насамперед, є «єлеєм сопричастя». Він нагадав, що в Святому Писанні про олію, від якої ясніє обличчя людини. Й сьогодні існує велика потреба в тому, щоби «визнати унікальну цінність, що сяє в кожній людині», бо визнання цієї людської спільності є відправною точкою для будування сопричастя.

Святий Дух, за словами Папи, спонукає нас до братерства, а тому не слід боятися одні одних, але допомагати одні одним покланятися Богові та служити ближньому, «без прозелітизму та повністю шануючи свободу іншого». «Молюся, – сказав він, – аби Дух любові переміг наш опір та вчинив нас будівничими сопричастя».

«Зрештою, як можемо свідчити світові Євангельську згоду, якщо ми, християни, досі залишаємося поділеними? Як можемо звіщати любов Христа, Який поєднує людей, коли ми ще не поєдналися між собою?» – додав Єпископ Риму, заохочуючи призивати Духа сопричастя, аби допомагав нам будувати сопричастся «не на обрахунках, стратегіях та вигодах, але за єдиним прикладом, на який слід дивитися, яким є Пресвята Тройця».

Єлей мудрості

Святий Дух, як зауважив далі Папа, є «єлеєм мудрості». Слухняні його «тихій мудрості», ми зростаємо в пізнаванні Бога та відкритості одні на одних. У цьому контексті Глава Католицької Церкви висловив схвалення зусиллям, які місцева православна Церква, що є «спадкоємицею першої великої інкультурації віри», присвячує богословському формуванню, а також згадав про плідну співпрацю в культурній сфері, про спільні симпозіуми, організовувані Факультетом православного богослов’я Університету Салонік та Папським Університетом «Antonianum», що у Римі. Все це стало нагодою для того, щоби «започаткувати щирі стосунки та розпочати корисний обмін між академічними інституціями наших конфесій».

Єлей утішення

Врешті, Наступник святого Петра говорив про те, що Святий Дух є «єлеєм утішення», Утішителем, Який перебуває поруч з нами. Помазаний Святим Духом, Христос звіщав радісну новину вбогим, визволення – полоненим, свободу – пригнобленим. І Він також «нас спонукає заопікуватися найслабшими та найубогішими». «Розвиваймо разом різні форми співпраці в милосердній любові, відкриймося та співпрацюймо щодо питань етичного та суспільного характеру, щоби служити людям нашого часу та нести їм розраду Євангелія. Святий Дух кличе нас сьогодні ще більше, ніж у минулому, оздоровляти рани людства єлеєм милосердя», – зазначив Святіший Отець.

Чувати та молитися

Образ олії, як зауважив далі Папа, веде нас до Оливного саду, де Христос, виходячи назустріч страстям, просив у Своїх учнів утішення, що випливає з близькості та молитви. Звертався до них у множині. «Також і сьогодні Він прагне, щоб ми чували та молилися: щоби нести світові Божу розраду та зцілити наші поранені стосунки, потрібна молитва одні за одних», – сказав Єпископ Риму, нагадуючи про необхідність очищення історичної пам’яті, до чого нас закликав також віра у воскресіння.

«Боязкі та нерішучі апостоли примирилися з несамовитим розчаруванням страстей, коли побачили перед собою розп’ятого Господа. Саме з Його ран, які здавалися неможливими для зцілення, вони зачерпнули нову надію, нечуване милосердя, любов, більшу від своїм помилок і нужденності, яка перемінила їх у одне Тіло, поєднане Святим Духом в розмаїтті багатьох різних членів», – сказав Святіший Отець, побажавши, аби й на нас зійшов Дух Воскреслого Розіп’ятого і допоміг нам «не залишатися паралізованими негативністю та упередженнями минулого, але дивитися на дійсність новими очима. Тоді випробування минулого поступляться місцем розраді теперішнього й будемо втішені скарбами благодаті, наново відкритими в братах і сестрах».

Зустріч в резиденції православних архиєпископів завершилася обміном подарунками, після чого Папа від’їхав до католицького катедрального собору святого Діонісія на зустріч із католицькими єпископами, духовенством, чернецтвом, семінаристами та катехитами.