Папа: Чи ми готові впустити Бога в своє життя?

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Бог хоче оселитися між нами, але чи ми готові впустити Його? Над цим спонукав замислитися Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 2 січня 2022 р., пролог з Євангелії від Івана, з якого також почерпнута фраза, що увійшла до згаданої молитви та «вже сама об’являє нам суть Різдва», тобто: «Слово стало тілом і оселилося між нами».

Парадокс

Як зауважив Святіший Отець, ці слова «вміщують парадокс», ставлячи разом дві протилежні дійсності: Слово і тіло. «Слово» вказує на Ісуса, Який є «відвічним Словом Отця, нескінченним, що завжди існує, ще перед усіма створеними речами», а «тіло» вказує саме на нашу «створену дійсність», яка є крихкою, обмеженою та смертною. До Ісуса, за словами Наступника святого Петра, існували два «відокремлені світи», протиставні між собою: небо та земля, безконечне та скінченне, дух і матерія. В пролозі згадується ще одне протиставлення: світло і темрява. Ісус є «Божим світлом, яке входить у пітьму світу», тобто в Ісусі зустрічаються «святість і провина, благодать і гріх». Втілення Ісуса – це місце зустрічі.

Божий спосіб діяти

«Що Євангелія хоче об’явити нам цією полярністю? Одну чудову річ: Божий спосіб діяти», – сказав Папа, пояснюючи, що «Бог не відступає назад»перед обличчям нашої крихкості. «Він не залишається у Своїй блаженній вічності, в Своєму нескінченному світлі, але наближається, стає тілом, занурюється в темряву, оселяється на землях, які Йому чужі. Чому Бог це чинить? Чому сходить до нас? Він робить це, бо не мириться із тим фактом, що ми можемо загубитися, коли ходимо далекі від Нього, далекі від вічності, далекі від світла. Ось таким є Боже діло: прийти посеред нас. Якщо вважаємо себе недостойними, це Його не зупиняє: Він приходить. Якщо ми Його відкидаємо, Він не втомлюється нас шукати. Якщо ми не готові і не є добре налаштованими, щоби Його прийняти, Він, попри все, віддає перевагу тому, щоби прийти. Якщо зачиняємо перед Ним двері, Він чекає», – зазначив Святіший Отець.

Боже прагнення

За словами Папи, ми часто тримаємося на відстані від Бога, вважаючи себе негідними близькості із Ним. І це є правдою, однак «Різдво запрошує нас подивитися на речі з Його точки зору». Бог прагне втілитися, а тому, коли серце здається «надто забрудненим злом, невпорядкованим», не слід закриватися та боятися, вистачить згадати про вифлеємську стайню. Ісус народився в цій убогості, щоби запевнити нас у тому, що не боїться відвідати таке серце. Адже слово «оселитися», використане в Євангелії, виражає «повну спільність, велику близькість». І саме цього прагне Бог.

Наше запрошення

Але чи ми хочемо звільнити для Нього місце, конкретно, а не лише на словах? Святіший Отець зазначив, що можуть існувати такі аспекти життя, які ми «тримаємо виключно для себе», такі внутрішні місця, у які ми боїмося впустити Євангеліє, де не хочемо Божої присутності. «У ці різдвяні дні буде корисним прийняти Господа саме там», – сказав Папа, пояснивши, що цьому може посприяти споглядання вертепу, роздуми про те, як Ісус приходить, аби оселитися в нашому «конкретному, звичайному житті», в якому не бракує проблем.

«Отож, розповідаймо Ісусові перед вертепом про наші конкретні справи. Офіційно запросімо Його в своє життя, насамперед, у темні його частини, (…) в наші “внутрішні стайні”, кожен їх має. І не біймося розповідати Йому також про соціальні та церковні проблеми нашого часу, про особисті проблеми, також і про ті найогидніші: Богові сподобалося оселитися в нашій стайні», – підсумував Святіший Отець, побажавши: «Нехай же Божа Мати, в Якій Слово стало тілом, допоможе нам розвивати дедалі більшу внутрішню близькість з Господом».