Папа про ризик «призвичаїтися» до Ісуса
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Жодного пророка не приймають у його батьківщині», – такими словами Ісус скартав невірство Своїх земляків, які зустріли Його вороже та з нерозумінням, бо очікували від Нього не слова істини, а чудесних знаків. Ці слова стали відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився з римлянами та прочанами, які опівдні 30 січня 2022 р. зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, щоби послухати його повчання, помолитися молитву «Ангел Господній» та отримати Апостольське благословення.
Любов, що не знає гальм
Як зауважив Святіший Отець, ці слова вказують на те, що неуспіх не був для Ісуса несподіванкою. Він знав Своїх, тож міг передбачити відкинення. То чому, знаючи про таку можливість, Він не відмовся від того, щоби піти проповідувати в Свою батьківщину? Навіщо чинити добро людям, які не готові тебе прийняти? «Це запитання, яке також ми часто собі ставимо. Але це також запитання, яке допомагає нам краще зрозуміти Бога», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що Господь перед обличчям нашої замкнутості «не відступає, не пригальмовує Свою любов». Відображення цього можемо побачити на прикладі батьків, які не перестають любити своїх дітей, навіть коли зустрічають невдячність. І сьогодні Бог заохочує нас «вірити в добро, не полишити жодної спроби в чиненні добра».
Готовність і покора
За словами Папи, описана в Євангелії від Луки подія в Назареті також і нас спонукає замислитися над тим, чи ми є відкритими, готовими прийняти. Ісус показав приклад прийняття в особах зі Старого Завіту – вдови із Сарепти, що прийняла пророка Іллю, та сирійця Наамана, який прийняв пораду пророка Єлисея. Як зауважив Святіший Отець, це прийняття не було легким, оскільки вдова в період голоду прийняла чужинця, ще й переслідуваного владою, а Нааман, видатний воєначальник, впокорився і погодився на слово пророка сім разів зануритися в Йордані.
«Прийняття вдови та Наамана відбулося завдяки готовності та покорі. Способом для прийняття Бога є завжди бути готовими прийняти Його та бути смиренними. Віра приходить звідсіля: з готовності та покори. Вдова та Нааман не відкинули дороги Божі та Його пророків, але були слухняними, не зачерствілими та закритими», – підкреслив Єпископ Риму.
Дорога пророків
Папа зазначив, що також Ісус прямує дорогою пророків, постаючи перед нами в неочікуваний спосіб. За його словами, Ісуса «не знайде той, який шукає чуда», нові враження, «віру, що складається з могутності та зовнішніх знаків», але той, хто «приймає Його дороги та Його виклики». Ісус закликає прийняти Його в «щоденній дійсності», в Церкві сьогодення, в конкретності ближнього, в сімейних обставинах.
Святіший Отець спонукав замислитися над тим, чи ми є готовими прийняти Ісуса, а чи поводимося як Його земляки, що думали, ніби все про Нього знають. «Можливо й ми, після багатьох років, як є віруючими, думаємо, що добре пізнали Господа з нашими ідеями та судженнями? Неодноразово… Небезпека полягає в тому, щоби призвичаїтися до Ісуса. Як ми призвичаюємося? Закриваючись. Закриваючись на новизну, на той момент, коли Він стукає у двері та каже щось нове, хоче ввійти. Ми повинні визволитися із закам’янілості в своїх позиціях. Господь просить відкритого ума та простого серця», – сказав Папа, побажавши: «Нехай же Богородиця, приклад покори та готовності, покаже нам дорогу, щоби прийняти Ісуса».
