Папа: гідність людини вроджена та існує від зачаття до природної смерті

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Не вдовольняймося літеплою вірою, такою що стала звичкою чи є вірою з підручника. Співпрацюймо зі Святим Духом та між собою, щоби те полум’я, принести яке Ісус прийшов у світ, могло й далі палати та запалювати серця багатьох людей», – цим побажанням Папа Франциск підсумував своє слово до учасників пленарної асамблеї Конгрегації віровчення. Приймаючи їх на аудієнції в п’ятницю, 21 січня 2022 р., він подякував за «цінне служіння вселенській Церкві», що полягає в підтримці та захисті «цілості католицької доктрини щодо віри та моралі» та поділився кількома думками, зосередженими навколо слів гідність, розпізнавання та віра.

Передумова захисту особистого та суспільного життя

Насамперед, покликаючись на енцикліку Fratelli tutti, Святіший Отець зазначив, що якщо братерство є призначенням, яке Творець накреслив для мандрівки людства, то «головною дорогою» залишається «визнання гідності кожної людської особи». В наш же час зростає «спокуса сприймати іншого як чужого та ворога, заперечуючи його дійсну гідність». Це вимагає нагадувати про те, що «гідність кожної людської істоти має вроджений характер» та існує від зачаття до природної смерті, що є «невідкличною передумовою для захисту особистого та суспільного життя».

«Людина, в дійсності, є вершиною створіння. Бог забажав її та полюбив як партнера в Своїх вічних задумах, задля її спасіння Ісус віддав життя, дійшовши аж до смерті на хресті за кожну людину», – сказав Папа.

Виклики для розпізнавання

Переходячи до другого аспекту, Наступник святого Петра зазначив, що сьогодні від вірних дедалі більше вимагається «мистецтва розпізнавання». Перед багатьма постають нечувані та складні питання, зростає потреба в духовності, «яка не завжди знаходить орієнтир у Євангелії». Через це нерідко доводиться мати справу з «гаданими надприродними явищами», щодо яких Божий люд «повинен отримувати чіткі та надійні вказівки».

Розпізнавання потрібне також у боротьбі проти різного роду зловживань. У цьому контексті Папа згадав про нещодавнє оновлення «Приписів щодо злочинів, зарезервованих для компетенції Конгрегації віровчення». Його вимагається також для ще однієї сфери, якою займається це відомство Римської Курії, яким є «розв’язання подружнього вузла in favorem fidei», коли Церква розв’язує несакраментальний подружній вузол, чинячи виразно душпастирський жест, метою якого є сприяти вірі «в новому вузлі та в сім’ї, ядром якої стане таке нове подружжя».

Врешті, розпізнавання потрібне під час синодального процесу. Помилковим, за словами Святішого Отця, є вважати, що цей процес полягає в тому, щоб вислухати всіх, провести опитування та підбити підсумки шляхом голосування. «Синодальний процес без розрізнювання не є синодальним процесом», – наголосив він, наголошуючи на необхідності постійної рефлексії та розрізнювання думок, пам’ятаючи, що головною дійовою особою є Святий Дух.

Осердя життя та діяльності віруючого

Коли ж ідеться про віру, то Папа підкреслив, що завданням Конгрегації є не тільки обороняти віру, але також сприяти її розвиткові. «Без віри присутність віруючих у світі применшилася б до також ж значення, як у гуманітарного агентства», – сказав він, наголошуючи на тому, що віра повинна бути серцем життя та діяльності кожного охрещеного.