Папа: вирішальний етап дороги до єдності вимагає ще інтенсивнішої молитви

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Просімо цього вечора мужності покори, що є єдиним шляхом, аби дійти до поклоніння Богові в тому самому домі, навколо того самого вівтаря», – закликав Папа Франциск християн, промовляючи до учасників екуменічного богослужіння в папській базиліці святого Павла за мурами, яке він ввечері, 25 січня 2022 року, в урочистість Навернення святого Павла, очолив з нагоди завершення Тижня молитов за єдність християн. На його початку він разом із представниками православного Константинопольського патріарха та Глави Англіканської співдружності в Римі зійшов до крипти перед вівтарем, де разом помолилися перед гробом святого Павла. На молитву зібралися представники різних конфесій, зокрема, студенти, які навчаються в Римі завдяки стипендіям, наданим Комітетом співпраці з Православними Церквами, що діє при Папській Раді сприяння єдності між християнами.

Як відомо, за пропозицією християн Близького Сходу, цьогорічний Тиждень молитов відбувався під гаслом: «Ми бачили Його зорю на Сході та прийшли поклонитися йому», пропонуючи досвід волхвів, які прийшли вшанувати новонародженого Христа, як приклад дороги до єдності. Тож у своїй проповіді Наступник святого Петра зупинився на етапах їхньої мандрівки.

Прагнути більшого

Отож, мудреці вирушили, бо побачили нову зорю. Як зазначив проповідник, вони пустилися в дорогу зі сходу, тобто, звідтіля, де сходить сонце, у пошуках «ще більшого світла». «Ці мудреці не вдовольняються своїми знаннями та традиціями, але прагнуть більшого. А тому долають ризиковану подорож, натхнені неспокоєм шукання Бога», – сказав Папа, закликавши:

«Дорогі браття й сестри, також і ми йдімо за зорею Ісуса! Не дозвольмо, щоби нас відволікав блиск світу, сліпучі, але падаючі зірки. Не ходімо за модою моменту, метеоритом, що гасне, не піддаваймося спокусі сяяти власним світлом, тобто, замикатися у власній групі чи дбати про самозбереження. Нехай же наш погляд зосередиться на небі, на зорі Ісуса. Ідімо за Ним, за Його Євангелієм, за Його запрошенням до єдності, не переймаючись тим, наскільки тривалою та виснажливою буде подорож, аби повністю її досягти».

Як зауважив у цьому контексті Єпископ Риму, традиція часто зображає їх у різних шатах, вказуючи на різні народи. Й у них можемо розгледіти наші відмінності, різні традиції та християнський досвід, але також нашу єдність, що «походить з того самого прагнення». Згадка про Схід, за словами Святішого Отця, спонукає скерувати думку до християн, які живуть у регіонах, позначених війною та насильством. «Ці наші брати й сестри мають чимало важких викликів перед собою, але своїм свідчення додають нам надії», – сказав він.

Визволитися зі страху

Несучи в серці прагнення Бога, мудреці прибули до Єрусалиму, де їхнє прагнення неба зустрілося з «суворою земною дійсністю». Ірод і ввесь Єрусалим стривожилися. Замість світла зорі, волхви відчувають спротив темних сил світу.

«Також і протягом нашої мандрівки до єдності може трапитися зупинка з тієї ж причини, що паралізувала цих людей: тривога, страх. Це боязнь новизни, що потрясає набуті звички та гарантії; це боязнь того, що інший похитне мої традиції та усталені схеми», – мовив Папа, додаючи, що йдеться про страх, від якого Воскреслий хоче нас визволити. Однак, не треба боятися «поставити брата на перше місце», бо «Господь бажає, щоби ми довіряли одні одним і прямували разом», незважаючи на помилки минулого та взаємні рани.

Під проводом Божого слова

І саме там, у Єрусалимі, де здавалося, що «дорога, вказана небом, вперлася в мури, збудовані людиною», вони відкривають дорогу до Вифлеєму. Вказівка приходить від священиків і книжників, що досліджують Писання. Отож, як зауважив Святіший Отець, мудреці знаходять Ісуса не тільки завдячуючи зорі, яка в цей час зникла, але потребують Божого слова. «Також і ми, християни, не можемо дійти до Господа без Його живого й діяльного слова. Воно дане всьому Божому людові, щоб його слухали, молилися ним і роздумували над ним разом. Наближаймося, отже, до Ісуса через Його слово, але наближаймося також і до братів через Ісусове слово. І тоді знову над нашою дорогою зійде зоря», – сказав Єпископ Риму.

Потреба ще більшої молитви

І ось Вифлеєм, де волхви входять до домівки, падають ниць і поклоняються Дитині. Папа звернув увагу на те, що їхня подорож завершилася саме так: «разом в тому самому домі на адорації». Таким чином, вони випереджують учнів Ісуса, які різні, але об’єднані, впадуть ниць перед воскреслим Ісусом на горі в Галилеї.

«Так вони стають пророчим знаком для нас, що прагнемо Господа, є супутниками в тривалій мандрівці дорогами світу, шукачами через Святе Письмо знаків Бога в історії. Браття і сестри, також і до нас повна єдність у тому самому домі не може прийти інакше, як через адорацію Господа. Дорогі сестри й браття, вирішальний етап мандрівки до повного сопричастя вимагає ще інтенсивнішої молитви, вимагає поклоніння, адорації Бога», – наголосив Єпископ Риму, звернувши увагу на те, що волхви вчать нас, що для адорації потрібен важливий крок: спочатку потрібно впасти ниць.

Саме такою є дорога: відкласти власні претензії, аби в центрі залишався лише Бог. «Як же часто гордість була справжньою перешкодою для єдності!» – наголосив Папа, зазначивши, що мудреці наважилися залишити вдома престиж і репутацію, щоби понизитися до вбогості вифлеємської хатинки. «Понизитися, залишити, спростити: просімо в Бога цього вечора такої мужності, мужності покори, єдиної дороги, що веде до поклоніння Богові в тому самому домі, навколо того самого вівтаря», – заохотив проповідник.

Наші дари Богові

Після поклоніння, волхви відкрили свої скарби і піднесли дари. За словами Святішого Отця, це нагадує нам про те, що лише після того, як молимося разом, перебуваючи перед Богом у Його світлі, усвідомлюємо дари, які кожен з нас має. І що цими дарами потрібно ділитися, бо вони належать всім, призначені для спільного добра. Ми усвідомлюємо це «молячись, але також служачи».

Проповідник зазначив, що ці дари символізують те, що Господь прагне отримати від нас. Золото вказує на те, що Богові слід надавати перше місце. І якщо Господь буде справді на першому місці, «наші рішення, також і церковні, не можуть більше ґрунтуватися на політиці світу, але на прагненнях Бога». Ладан є нагадуванням про важливість молитви, що підноситься до Бога. З цього випливає заохочення «молитися одні за одних і одні з одними». Врешті, миро, яким колись буде намащені тіло Ісуса, знятого з хреста, є посиланням на необхідність піклуватися про страждаюче Господнє тіло в убогих.

Змінити дорогу

Підсумовуючи, Єпископ Риму вказав на останній етап мандрівки волхвів: вони повернулися додому іншою дорогою. «Саме так, подібно до Савла перед зустріччю з Христом, ми потребуємо змінити дорогу, розвернути курс наших звичок і наших умовностей, аби знайти дорогу, яку нам показує Господь – дорогу покори, братерства та адорації», – сказав Папа.