Папа: життя Церкви – це не тільки минуле, яке пам’ятати, а й майбутнє, яке будувати

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Повернутися до початків Церкви не означає дивитися назад, щоби мавпувати церковну модель першої спільноти. Йдеться про те, щоби відновити дух першої спільноти, відкривати центр віри, яким є стосунки з Ісусом і звіщення Його Євангелія. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи в суботу, 2 квітня 2022 р., в санктуарії Та-Піну на острові Ґоцо, головній Марійській святині Мальти.

Після обіду і короткого відпочинку в Апостольській нунціатурі, Папа Франциск розпочав другий етап першого дня свого перебування на Мальті, який включав подорож морем. Святіший Отець прибув до порту Ла-Валлетти, звідкіля катамараном – на острів Ґоцо, що є другим за розміром островом архіпелагу та осідком однієї з двох дієцезій Мальти.

В Марійському санктуарії відбулася молитовна зустріч, на яку на площі перед святинею зібралися 3000 вірних. Молитва відбувалася у формі Літургії слова, під час якої прозвучали чотири свідчення. Проповідь Папи, під час якої він коментував ці свідчення, була зосереджена на розповіді з Євангелії від Івана про те, як Марія та улюблений учень стояли під хрестом.

Новий початок в Ісусі

Святіший Отець зазначив, що слова Ісуса, вимовлені на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув» є також «нашою молитвою в хвилини життя, позначені стражданнями». Однак, «година Ісуса», якою в Євангелії від Івана є година смерті на хресті, «представляє не завершення історії, а позначає початок нового життя». Під хрестом споглядаємо любов Ісуса, Який розкриває нам Свої обійми та через Свою смерть «відкриває нас на радість вічного життя». Із цієї «години смерті» народжується «година, повна життя», якою є «час Церкви, що народжується».

«У цьому світлі спробуймо також і ми прийняти для себе запрошення Ісусової години, тієї години спасіння. Вона каже нам, що для того, аби оновити нашу віру та місію спільноти, ми покликані повернутися до цього початку, до Церкви, що народжується, яку бачимо під хрестом в Марії та Іванові», – сказав Папа, запрошуючи замислитися над тим, що означає повернутися до цього початку.

Не тільки минуле, щоб пам’ятати, а й майбутнє, яке будувати

Як підкреслив Наступник святого Петра, йдеться про те, щоби наново відкрити суттєве у вірі. Повернутися до початків не означає мавпувати моделі з минулого, бо Господь чинить великі речі протягом усіх віків. Не означає бути «надто ідеалістами», мовляв, у первісній спільноті не було проблем. Повернутися до початків означає «відновити дух першої християнської спільноти», наново відкрити центр віри, яким є стосунки з Ісусом та звіщення Його Євангелія усьому світові. Як читаємо в Діяннях Апостолів, головною турботою Ісусових учнів був не престиж спільноти та її пастирів, суспільний вплив чи вишуканість культу. Їхньою спонукою було звіщення та свідчення Христового Євангелія.

«Водночас, життя Церкви, про що не слід ніколи забувати, – сказав Папа, – ніколи не є лише “історією з минулого, щоби пам’ятати”, але “великим майбутнім, яке будувати”, слухняним Божому задумові. Нам не може вистачати віри, що складається із переданих звичаїв, урочистих богослужінь, прекрасних всенародних свят, промовистих і зворушливих моментів; ми потребуємо віри, що ґрунтується та відновлюється в особистій зустрічі з Христом, у щоденному слуханні Його слова, в активній участі в житті Церкви, в душі народної побожності».

Святіший Отець також застеріг, що не слід применшувати загрозу, що випливає з апатії до релігійних практик, байдужості великої кількості молоді до Божої присутності, мовляв, «загалом, ще існує певний релігійний дух». Бо за «релігійною опалубкою» може приховуватися «постаріла віра». Елегантне релігійне вбрання «не завжди відповідає живій вірі, натхненій динамізмом євангелізації», а тому потрібно бути пильними, щоби релігійні практики «не применшувалися до повторювання репертуару з минулого, а виражали живу, відкриту віру, що поширює радість Євангелія».

Мистецтво взаємного прийняття

Повертаючись до образу Діви Марії та апостола Івана під хрестом, Святіший Отець нагадав, що початком Церкви є їхнє взаємне прийняття: Ісус вручає Матір учневі, а учня Матері, так що «від цієї години учень взяв Її до себе». Тож повертатися до початків означає також «розвивати мистецтво прийняття». В жесті Ісуса на хресті, за словами Папи, не йдеться лише про простий жест милості, аби мама не залишилася самотньою після Його смерті, але про «конкретну вказівку на те, як слід жити найвищою заповіддю, тобто заповіддю любові». «Божий культ проходить через близькість до брата», – наголосив Наступник Святого Петра, підкресливши, що взаємне прийняття, «не формальне, але в ім’я Христа», є «постійним викликом». Як у церковних стосунках, так і в перевірці того, «наскільки Церква пронизана Духом Євангелія».