Папа Франциск і потреба в ефективнішій ООН

Alessandro Gisotti*

«У війні, що триває в Україні, ми спостерігаємо безсилля Організації Об’єднаних Націй». Широке відлуння викликали слова Папи Франциска, сказані в середу, 6 квітня, під час загальної аудієнції. Не менш важливими, однак, є також слова, які випередили це ствердження. Більше того, вони є передмовою для цього гіркого ствердження: «Після другої світової війни чинилися спроби закласти підвалини нової історії миру але ми, на жаль, не вчимося, і пішла вперед стара історія великих конкуруючих потуг». Папа Франциск з переконанням вірить у роль ООН та в цінності багатосторонності. Це переконання сьогодні є це сильнішим під час «зміни епохи», яку переживаємо серед сповнених труднощами пошуків нового горизонту співжиття для людства. Йдучи слідами своїх попередників, особливо, Павла VI, Івана Павла ІІ та Венедикта XVI, Папа Франциск помножив жести та слова на підтримку Об’єднаних Націй, заохочуючи до процесу реформи, якої вимагають, зокрема, ті країни та народи, які найбільше страждають від наслідків цього безсилля, на яке покликався Папа.

Виступаючи 25 вересня 2015 року перед Генеральною Асамблеєю ООН, Папа вже стверджував, що «реформа та пристосування до часу завжди необхідні, прямуючи до кінцевої мети, якою є надати всім без винятку країнам участь і реальний і справедливий вплив у прийнятті рішень». Від перших років понтифікату він підкреслював тему «необхідності більшої справедливості», особливо «в органах з ефективною виконавчою спроможністю, таких як Рада Безпеки, фінансові організми чи групи або механізми, спеціально створені для того, щоби долати економічні кризи». А свою промову в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку він завершив, наголошуючи на необхідності посилити ООН. «Гідна похвали міжнародна юридична конструкція Організації Об’єднаних Націй може бути, – зауважував він, – завдатком безпечного та щасливого майбутнього для прийдешніх поколінь. Вона буде ним, якщо представники держав зуміють відкласти вбік секторальні інтереси й ідеології та щиро намагатимуться служити спільному благу». Ці ж поняття він повторив у листопаді того ж року, відвідуючи штаб-квартину ООН а Найробі.

Якщо йдеться про зусилля на користь дбання про спільний дім, мирне вирішення міжнародних суперечок чи про розвиток, зосереджений на людині та на народах, Папа та Святий Престол вважають ООН найпридатнішим міжнародним форумом для того, щоб знаходити точку зближення між різними інстанціями та інтересами. В грудні 2019 році в спільному відеозверненні Папа та Генеральний Секретар ООН Антоніу Ґуттереш наголошували, що «довіра в діалозі між особами та націями, в багатосторонності, в ролі міжнародних організацій, в дипломатії як знарядді порозуміння та домовленості, незамінна для побудови мирного світу».

Через кілька місяців спалахнула пандемія Covid-19, вчинивши ще назаміннішими інвестиції в багатосторонність, усвідомлюючи те, що всі ми перебуваємо в тому самому човні людства. «Пандемія показала нам, що ми не можемо жити одні без одних, чи що гірше, одні проти інших, – зауважував Папа у відеопосланні з нагоди 75-річчя заснування ООН, що транслювалося 25 вересня 2020 року. – Об’єднані Нації були створені для того, щоби об’єднувати нації, наближати їх як міст між народами». І словами, що добре перегукуються зі сказаним учора, додав, що «наш світ, який перебуває в стані конфлікту, потребує, щоб ООН перетворилася в дедалі ефективнішу лабораторію миру, а це вимагає, щоб члени Ради Безпеки, насамперед, постійні, діяли дедалі злагодженіше та рішучіше».

Вартим уваги є те, що реформа ООН знайшла місце також в енцикліці «Fratelli tutti». Папа Франциск присвячує цій темі цілий 173-й параграф. (Іван ХХІІІ присвятив ООН 75-й параграф в «Pacem in Terris»). Для Папи Франциска ця реформа є необхідною для того, «щоб можна було надати реальної конкретності поняттю сім’ї народів». Він упевнений у тому, що потрібно забезпечити «верховенство права, невтомне звернення до переговорів, посередників, арбітражних органів». З тим самими почуттями, які змусили його вимовити вчорашні слова, він попереджає, що потрібно «запобігти делегітимізації цієї Організацій, аби спільно долати та вирішувати її проблеми й недоліки». Папа немовби натякає, що Об’єднаних Націй не існує, якщо нації не є об’єднаними, одностайними в сміливому шуканні дороги порозуміння. Чи то йдеться про кінець війни, про патенти на вакцини чи протидію глобальному потеплінню, кожен повинен бути готовим трохи «програти», щоби всі могли виграти разом. Ставкою є найважливіший виклик – майбутнє людства.

_____________________

*Редакційний Віце-директор Дикастерії в справах комунікації