Папа: Екуменічний діалог – це не тільки слова, але також шлях і дар
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Не перейматися тим, щоб виглядати гарними та впевненими, але ставати перед братом з відкритим серцем, такими, якими ми є насправді. Таким, за словами Папи Франциска, є перший крок для обміну дарами між різними конфесіями. Думками про це він поділився, приймаючи у п’ятницю, 13 травня 2022 р., членів Міжнародної Англікансько-Римо-католицької Комісії.
«Забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду, женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі». Як зазначив Святіший Отець, ці слова з Послання святого Павла до Филип’ян, процитовані в спільній декларації, яку майже 60 років тому підписали Папа Павло VI та Кентерберійський архиєпископ Майкл Рамсі, є провідною ниткою діалогу, який веде згадана комісія, і який є «шляхом», іноді швидким, іноді – повільним і важким.
«Екуменічний діалог – це шлях. Це щось набагато більше, ніж поговорити разом. Це означає чинити, а не тільки говорити. Йдеться про те, щоби знати одні одних особисто, а не лише з книжок, поділяти цілі та втому, забруднити руки, допомагаючи разом братам і сестрам, які лежать поранені на узбіччях світу, контемплювати спільним поглядом та берегти з таким самим старанням створений світ, який нас оточує, підбадьорювати одні одних серед труднощів походу», – сказав Єпископ Риму, зазначивши, що саме в цей контекст вписується його візит до Південного Судану, що буде здійснений разом з Головою Англіканської Співдружності та Модератором Пресвітеріанської Церкви Шотландії та буде «екуменічним паломництвом миру».
Далі Папа зауважив, що якщо слово «шлях» говорить про спосіб, то друге слово, яким він хоче поділитися – «дар» – вказує на «душу екуменізму». Він зазначив, що шукання глибшої єдності є нічим іншим, як «обміном дарами», де кожен «засвоює те, що Бог посіяв у іншому». Але яким має бути підхід, щоб цей обмін не применшити до своєрідної принагідної формальності?
Шукаючи відповідь на це запитання, Єпископ Риму зазначив, що відверто говорити про теми еклезіології та моралі, обмінюватися думками про незручні для нас теми є «ризикованим», адже може «поглибити віддаль, замість сприяти зустрічі». Це вимагає покори та істини. «Таким є перший крок: не старатися показати себе гарними та впевненими перед братом, представляючись перед ним такими, якими мріємо бути, але з відкритим серцем показати йому, якими ми є насправді, показати також і свої обмеження», – сказав Папа, підкреслюючи, що гріхи, «які привели до наших історичних поділів», можна здолати лише «в покорі та істині». Це вимагає мужності, але це «дух дарування», бо «кожен справжній дар включає зречення та вимагає прозорості та мужності».
