Папа: ніхто не є незамінним у проводі церковних рухів

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

В суботу, 28 травня 2022 р., Папа Франциск зустрівся з учасниками руху «Курсільйо у християнстві Італії». «Курсійо» або «Курсільйо у християнстві» – (Curcillos de Cristianidad – іспанською мовою) – це один із мирянських рухів католицької Церкви, що був заснований 1944 року групою мирян в Іспанії, маючи на меті приготування християнських лідерів. Назва «курсійо» означає іспанською мовою «курс» або «маленький курс». Він зосереджується на триденних реколекціях-зустрічах мирян, що допомагають по-новому пережити правди християнської віри, будувати братерську спільноту, щоб тривати у вірі і свідчити Христа у щоденному житті. Цей євангелізаційний рух стрімко поширився на всіх континентах світу, особливо після ІІ Ватиканського собору. Протягом декількох років «Курсійо» проводяться також і у Львові.

Аудієнція італійських прихильників руху зі Святішим Отцем відбулася в рамках їхнього сьомого загальнонаціонального з’їзду, що цими днями відбувся у Римі. Папа Франциск поділився з ними кількома думками про те, що такі зустрічі, які називають «ultreya», не є організаційними зустрічами чи адміністративними нарадами, але братніми зустрічами, щоб наново віднайти мотивацію та порив віри, пережитий під час першого «cursillo». Йдеться про спонуки переступати через межу звичного, земного й матеріального, й Святіший Отець вказав на два напрямки цього «прямування за межі».

Будування спільноти

Перший напрям – до дорога до спільності, що вимагає «переступити через межі себе самих і своєї групи, щоби творити спільноту та зростати в Церкві, що завжди є тілом, а ніколи – відокремленими членами». Це будування сопричастя, за словами Папи, відбувається на трьох рівнях, першим з яких є «будувати спільноту з іншими групами на регіональному та національному рівнях». Другий вимір – це творити спільноту з усім рухом «Курсійо», оскільки «єдність не ґрунтується на харизмі якоїсь окремої особи чи на духовній “лінії” певної “течії”», але на «духовній спадщині, прийнятій усіма». Врешті, третім рівнем цього напрямку є дбання про будування спільноти з Церквою, що включає слухання пастирів й участь у душпастирських ініціативах місцевих Церков. Не почуватися «збоку» Церкви, а всередині Церкви.

Місія

Другим фундаментальним напрямком «прямування за межі» є місія. Святіший Отець вказав на виклик формування учнів-місіонерів, які виходять назовні, щоби зустрічатися з найвіддаленішими, долаючи «нехристиянський» критерій, який каже, що «завжди робилося так». Особлива харизма руху, за словами Папи, допомогла відкривати та звіщати в простий і прямий спосіб «суть християнського досвіду, тобто, любов Бога до кожної людини», передаючи це звіщення шляхом дружби та близькості, без примусу.

Змінність влади

На завершення Святіший Отець додав кілька слів експромтом, звернувши увагу на те, що перебування в русі означає також виконувати керівні служіння на національних рівнях чи на чолі всього руху. За його словами, потрібно запобігати «одній лихій речі, перше ніж вона трапиться», якою є «увіковічнення» керівних посад. «Ми не є незамінними», – наголосив Папа, зазначивши, що по завершенні служіння координатора як у групі, чи на національному або глобальному рівні, потрібно вміти повернутися до своєї групи як звичайний член. «Це оновлення, що запобігає особистим амбіціям, які під’юджує диявол, є дбанням про живучість. Бо чимало рухів згаснули в руках єдиного керівника чи єдиної керівниці. У Церкві багато такого досвіду», – перестеріг Святіший Отець.