Папа: не бути пасивними спостерігачами, кожен із нас має завдання у Церкві

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

У Діяннях Апостолів розповідається про те, як до святого Петра, якого ув’язнив Ірод, вночі прийшов ангел і сказав: «Швидко вставай», і вивів з в’язниці. Святий Павло у Посланні до Тимотея підсумовує своє життя словами: «Я боровся доброю борнею». Ці два біблійні тексти були в центрі уваги роздумів, якими поділився Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у середу, 29 червня 2022 р., очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди урочистості святих апостолів Петра і Павла, пропонуючи замислитися над тим, що ці два аспекти можуть підказати християнській спільноті сьогодення, що прямує синодальним шляхом.

На початку Євхаристійного богослужіння Єпископ Риму поблагословив для новопризначених протягом року митрополитів паллії – знак їхньої особливої єдності з Наступником святого Петра. Таких митрополитів за ці дванадцять місяців було призначено 44. Вони отримали паллії з рук Папи, натомість накладення здійснять апостольські нунції у відповідних катедральних соборах. На богослужінні були присутні члени делегації Константинопольського патріархату, а Марійський гімн наприкінці літургії співав патріарший хор з Тбіліссі. Після Святої Меси Папа разом з гостями від Вселенського патріархату разом помолилися перед гробом святого Петра.

Пробудитися і підвестися

Коментуючи під час проповіді перше читання, в якому йшлося про чудесне визволення святого Петра з в’язниці, Святіший Отець зазначив, що ця картина покликається на Пасху: ангел пробудив Петра зі сну смерті та спонукав підвестися, тобто, воскреснути, та вийти назовні, піддавшись Господньому проводові, щоби перейти через усі зачинені двері. І це є покликом, зверненим до нас, Христових учнів сьогодення.

«Ми досі відчуваємо чималий внутрішній спротив, що не дозволяє пуститися в рух. Іноді як Церква ми переможені лінивством і віддаємо перевагу тому, щоби сидіти на місці та споглядати оті кілька надійних речей, які маємо, замість того, щоби підвестися, щоби розкинути погляд на нові горизонти, до відкритого моря. Ми часто заковані як Петро в кайдани в тюрмі звички, боячись змін», – сказав Папа, зазначивши, що це дорога до духовної посередності. Тож синод, який триває у Церкві, кличе нас «ставати Церквою, що встає на ноги, не зосереджена на собі самій, здатна скерувати погляд за межу, вийти з власних в’язниць, прямуючи назустріч світові», пам’ятаючи про те, що «в Церкві є місце для всіх».

Що можу зробити я для Церкви і що можемо зробити ми як Церква?

У другому читанні прозвучали слова святого Павла, який підсумовує своє життя, стверджуючи: «Я боровся доброю борнею». Його життя було сповнене випробувань, але він бачить, що в історії триває велика «битва», бо ще багато людей не готові прийняти Ісуса. Завершуючи свою борню, апостол просить Тимотея та спільноту продовжувати це діло, зробити свою частку. За словами Святішого Отця, це спонукає нас відповісти на два запитання.

Перше з них: «Що можу зробити я для Церкви?». «Не нарікати на Церкву, але старатися задля Церкви», – сказав проповідник, наголошуючи на необхідності брати участь в її житті з пристрастю та покорою, бо ми не повинні бути пасивними спостерігачами, ані ставити себе у центрі, не почуватися кращими від інших. Брати участь означає вести «добру борню», бо «звіщення Євангелія не є нейтральним, не залишає речі такими, якими вони були, не приймає компромісу з логіками світу, але навпаки, запалює вогонь Божого царства там, де панують людські механізми влади, зла, насильства, корупції, несправедливості, марґіналізації».

І з цього випливає друге запитання: «Що можемо зробити ми разом як Церква, щоби зробити світ, в якому живемо, людянішим, справедливішим, солідарнішим, більш відкритим на Бога та на братерство між людьми?». Як підкреслив Папа, ми не повинні закриватися в наших колах, у певних безплідних дискусіях, але «допомагати одні одним ставати закваскою в тісті світу». «Добра борня», за його словами, означає дбати про те, щоби в житті кожного засяяла радість Євангелія, уникаючи ностальгії та ідеалізації минулого.