Папа: Святий Дух навчає Церкву бути гостинним домом
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам», – сказав Ісус під час Тайної вечері, прощаючись з апостолами перед Своїми страстями. На цих словах зупинився Папа Франциск, проповідуючи на Святій Месі, яку в Неділю П’ятидесятниці, 5 червня 2022 р., в базиліці Святого Петра у Ватикані з його доручення відслужив кардинал Джованні Баттіста Ре, Декан Колегії Кардиналів. Він підкреслив, що оте «все» не означає, що Бог хоче зробити з нас енциклопедистів або ерудитів, але що Святий Дух, навчаючи нас бачити все по-новому у великій життєвій мандрівці, навчає нас «звідки вирушати, які дороги обирати та як прямувати вперед».
Відправна точка у любові
У цьому ж євангельському уривку зустрічаємо Ісусові слова: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете». Саме такою, за словами Папи, є логіка Святого Духа, в той час, як ми часто думаємо навпаки: якщо дотримуємося, то любимо. Святий Дух нагадує нам, що якщо в основі немає любові, «то все інше є даремним», а ця любов народжується не з наших здібностей, але «є Його даром». Святий Дух є «пам’яттю Бога», пам’яттю «живою», яка запалює в серці Божу любов. В той час, як ми схильні пам’ятати поразки, Святий Дух нагадує нам, що ми – Божі діти, «унікальне, вибране та завжди люблене створіння».
Але хтось на це скаже, що це гарні слова, а мої проблеми, рани та турботи не вирішуються простим втішанням. Однак, відповідає Святіший Отець, саме туди Святий Дух проситься увійти, бо спроможний перемінити ті рани, які палять нас зсередини. «Він навчає нас не відтинати спогади про людей і про ситуації, що завдали нам болю, але дозволити Йому наповнити їх Своєю присутністю. Так Він учинив з апостолами та з їхніми падіннями. Вони залишити Ісуса перед Страстями, Петро відрікся, Павло переслідував християн: скільки помилок, почуття провини! І ми подумаймо про свої помилки, про своє почуття провини… Самостійно виходу нема. Самим – ні, але з Утішителем – так», – сказав Папа, пояснюючи, що Святий Дух оздоровляє спогади, «повертаючи на вершину списку те, що є вартісним – спогад про Божу любов», навчаючи прощати.
Любити тут і тепер
Святий Павло повчає, що проваджені Святим Духом ходять «не за тілом, а за духом». Як підкреслив Святіший Отець, на перехрестях життя Святий Дух «підказує нам найкращу дорогу», а тому важливо вміти відрізняти Його голос від голосу духа зла. Святий Дух «ніколи не скаже, що на твоїй дорозі все гаразд», бо Він виправляє, «спонукає плакати над гріхами», боротися з облудою, що «вимагає труду, внутрішньої боротьби та жертовності». Лукавий же дух «спонукає завжди чинити те, що тобі хочеться та подобається», мовляв, маєш право користуватися свободою, але потім «обвинувачує та кидає на землю». Якщо тебе опановують сумні думки, песимізм, почуття кривди, бажання критикувати, то це не від Святого Духа, Який навпаки, «заохочує ніколи не втрачати надію та завжди розпочинати наново». «Як? Першими беручись за діло, не чекаючи, що хто інших розпочне. А також несучи всім, кого зустрічаємо, надію та радість, а не нарікання», – сказав Папа.
Крім того, як зауважив Наступник святого Петра, Святий Дух є «конкретним, а не ідеалістом», зосереджуючи нашу увагу на «тут і тепер», бо «місце, на якому перебуваємо, і час, в якому живемо є простором благодаті». Лукавий дух, натомість, хоче відволікати нас від теперішності, або прив’язуючи до минулого, до ностальгії, або лякаючи майбутнім чи живлячи ілюзії та фальшиві сподівання. «Святий Дух спонукає нас любити тут і тепер: не якийсь ідеальний світ, не якусь ідеальну Церкву, не ідеальне згромадження, але те, що є, у світлі сонця, в прозорості та простоті», – підкреслив Святіший Отець.
Фізіологічна потреба виходити та звіщати
Врешті, Святий Дух навчає Церкву як саме прямувати вперед. У Діяннях Апостолів читаємо, що учні ховалися у світлиці, але Святий Дух зійшов на них і спонукав вийти назовні. «У кожній епосі Святий Дух перевертає наші схеми та відкриває нас на Свою новизну; Він завжди навчає Церкву життєвої необхідності виходити, фізіологічну потребу звіщати, не залишатися замкненою у собі самій: не бути отарою, що скріплює огорожу, але відкритим пасовиськом, щоб усі мали змогу живитися красою Бога; бути гостинним домом без стін, які розділяють», – наголосив Папа, зазначивши, що в той час, як злий дух спонукає зосереджуватися на проблемах та інтересах, Святий Дух заохочує забути про себе та відкритися на інших. І саме так «відмолоджується Церква».
