Папа єпископам УГКЦ: молюся за вашу Церкву і за ваш народ
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Дорогі браття-єпископи, духовно єднаюся з вашими стражданнями, запевняючи в моїй молитві та зусиллях, які іноді, з огляду на делікатну ситуацію, не висвітлюються в медіа», – читаємо у листі Папи Франциска до учасників Синоду Єпископів УГКЦ, що від 7 до 15 липня 2022 р. відбувається у Перемишлі, Польща. Текст послання, адресованого на ім’я Блаженнішого Святослава, ввечері, 11 липня, оприлюднено у Ватикані.
Вітаючи учасників синодального зібрання, яке повинно було відбуватися у Києві, але трагічні обставини війни, що триває вже п’ятий місяць, не дозволили на це, Святіший Отець зазначає, що кільканадцять днів тому, 27 червня, УГКЦ відзначала літургійний спомин блаженних мучеників, яких Іван Павло ІІ беатифікував під час свого паломництва до Львова в 2001 році. «Саме тепер, – пише Папа, – ми краще розуміємо обставини, в яких жили та зазнали смерті ці мученики, між якими були єпископи, священики, ченці, черниці та миряни, які стали жертвами радянського комуністичного режиму. Сьогодні вони з неба захищають свій стражденний народ».
Запевняючи у свої духовній близькості, молитві та зусиллях, Святіший Отець присвятив кілька слів темі цього синоду, яка звучить: «Синодальність і соборність: досвід УГКЦ», що означає, що «метою синоду є добро Церкви і поодиноких вірних». «Він повинен також бути місцем зустрічі та взаємної допомоги на спільній дорозі життя, в шуканні нових способів супроводу вірних», – пише він, цитуючи свою промову до Верховного Архиєпископа та Митрополитів УГКЦ, яку він виголосив під час зустрічі з ними в липні 2019 року:
«Близькість пастирів з вірними – це канал, який споруджується день за днем і несе живу воду надії. Він будується саме так, зустріч за зустріччю, зі священиками, які знають і беруть до свого серця тривоги людей, та з вірними, які завдяки отримуваному піклуванню, засвоюють благовість Євангелія, яку передають пастирі. Вони не розуміють її, якщо пастирі готові лише вимовляти Бога; вони сприймають її, якщо вони докладають зусилля, щоб давати Бога: даючи себе самих, перебуваючи близько, як свідки Бога надії, Який став тілом, щоб ступати дорогами людини. Щоб Церква була місцем, в якому черпається надію, де знаходять завжди відчинені двері, де отримують розраду й заохочення».
Тож Папа побажав, аби цей синод натхнув до «креативного тривання у надзвичайній традиції віри Отців, укоріненої та з покоління в покоління підтримуваної серед святого Божого люду вашого народу», запевняючи у тому, що молиться за те, щоби «ваша Церква та ваш народ, підтримувані силою святих таїнства, вдивляючись у Непорочне Серце Марії, не втратили християнську надію на краще завтра».
