Папа: кожна епоха має свої лиха і своє добро
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Вже менше року залишилося до Світового Дня Молоді, що на початку серпня 2023 року збере у столиці Португалії Лісабоні молодь з усього світу разом з Наступником святого Петра. В очікуванні на ці події португальський телеканал «TVI/CNN» записав 11 серпня 2022 р. розлоге інтерв’ю з Папою Франциском, у якому він відповідав на запитання про спілкування з молоддю, про виклики що стоять перед Церквою, а також про деякі аспекти свого служіння та життя. Трансляція запису розмови відбулася в понеділок, 5 вересня.
Плід геніальності святого Івана Павла ІІ
Перше запитання стосувалося саме того, чому Світові дні молоді стали такими важливими для Церкви і для нього особисто. Відповідаючи, Папа Франциск зауважив, що ці дні створюють контакт між юнаками і дівчатами з різноманітних куточків світу та є для молоді зміцненням, нагодою відчути підтримку одні одних. І навіть якщо вони говорять різними мовами, то «зустрічаються і разом усвідомлюють, що мають спільні прагнення». «І мова молоді завжди є дуже креативною. Потрібно вчитися слів, які для певної ситуації вигадує молодь. Але ця креативність є ознакою того, що вони заякорені в теперішності, скеровують погляд у майбутнє», – сказав Святіший Отець, додаючи, що «за всім цим стоїть геніальність Івана Павла ІІ».
«Папа поїде. Чи це буде Франциск чи Іван XXIV, але Папа поїде», – сказав він, відповідаючи на зауваження журналістки, що молодь чекає на зустріч з ним, та додав: «Коли хтось їде на зустріч з молоддю, то повинен бути приготованим до того, що з ним говоритимуть іншою мовою. Молодь має свою мову, що походь з власної культури, бо існує молодіжна культура». Це, за його словами, вимагає слухання, щоби могти говорити та відповідати їм зрозумілими для них словами.
Плоди діалогу з молоддю і між поколіннями
На запитання про те, що дає спілкування з молоддю йому особисто, Папа розповів про те, що кілька місяців тому приймав групу молоді з різних частин світу, з якими вільно спілкувався майже п’ять годин у два етапи. Між ними були антиклерикали, непрактикуючі християни. «Я багато з цього навчився, бо вони представляли мені дуже великі труднощі, а я не стільки переймався тим, щоби відповісти, оскільки це було б схожим до настільного тенісу – вони подають, я відбиваю, – як тим, щоби побачити, яка культура стоїть за ним чи за нею, коли вони представляють ці труднощі», – сказав Святіший Отець, додаючи, що він вважає перешкодою для спілкування подвійну, дипломатичну мову, коли хтось думає одне, а говорить інше. Це більше стосується дорослих, молодь говорить те, що хоче сказати.
В цьому також проглядається роль спілкування між поколіннями. Бо «молодь повинна мати погляд звернений у майбутнє і погляд у минуле». «Молодь, що дивиться лише в майбутнє, залишається без підтримки. Молода людина повинна діалогувати з корінням, як дерево», – сказав Наступник святого Петра, уточнюючи, що це не означає, що маєш робити те, що вони робили, коли спілкуєшся з похилими віком, але черпати з коріння своєї культури, своєї батьківщини.
Як молиться Папа?
Чи досвід відвідин Фатіми зробив єзуїта Берґольно більш Марійним Папою? Таким було одне із запитань, на що Святіший Отець відповів, що був вихований у набожності до Пречистої Діви ще з дитинства. «Але у Фатімі сталася інша річ, – сказав він. – Фатіма залишила мене онімілим. Для мене Фатіма – це Пречиста Діва мовчання. Я не пам’ятаю, скільки часу це тривало, я не спостеріг цього, для мене це було нічим іншим, як перебувати у присутності Пречистої Діви».
Відповідаючи у цьому ключі на запитання про те, як Папа молиться, він зазначив, що «не змінив спосіб молитви, але трохи поглибив молитву». «Проказую Розарій, так само, як чинив це в дитинстві. Молюся з Біблією і роздумую. Молюся церковне правило кожного дня. Тобто, молюся різними способами. Стаю перед Богом, іноді розсіююся, але Він ніколи не розсіюється, і це мене втішає», – сказав він, наголошуючи, що кожен повинен молитися так, як його надихає Святий Дух. А як відчути, що Святий Дух хоче промовити до нас? За словами Папи, це буває по-різному: якась подія, якесь читання, якась зустріч, і людина «щось відчуває, Святий Дух спонукає щось зробити». Ознакою Його присутності є «гармонія відмінностей».
Рана сексуального насильства і зловживань
«Святіший Отче, Ви знаєте, що сьогодні частина світу розгнівана на Церкву», – зазначила журналістка, покликаючись на явище випадків зловживань з боку духовенства, біль від яких також переживає Церква в Португалії. Папа підкреслив, що хоче бути чітким стосовного цього: зловживання з боку чоловіків і жінок Церкви, чи йдеться про зловживання владою, чи про сексуальні зловживання, є потворністю, бо людина Церкви, священик, чернець чи черниця, мирянин чи мирянка, «покликані служити та творити єдність, допомагати зростати, а зловживання завжди нищить».
Святіший Отець наголосив, що зловживання є злом завжди і всюди. А на коментар про те, що різниця полягає в тому, що сьогодні про них стає відомо, додав, що «знають, і це добре, але тим, про що ще не знається, бо це досі приховується, є зловживання в сім’ї». Він розповів, що мав зустріч з групою людей, яка працює з цим явищем, і отримав дані, що понад 40 відсотків випадків трапляється в сім’ї або за місцем проживання. Немалий відсоток випадків – світ спорту, гуртки, школа. Однак, навіть якщо відсоток зловживань з боку людей Церкви становить 3 відсотки, це не є чимось незначним. «Навіть один лише випадок є потворністю», – наголосив він, додаючи: «Все це існує, але я зосереджуюся на тому факті, що я є відповідальним подбати про те, щоб це більше ніколи не траплялося. А культура зловживань, на жаль, дуже поширена».
«Отож, коли говоримо про зловживання, я б сказав, що потрібно, по-перше, мати це цілісне бачення; по-друге, старатися, щоб це не приховувалося, бо в деяких секторах, як от сім’я, схильні покривати, й по-третє, берімо до уваги той відсоток, який нас стосується, і розбираймося з ним. Я не заперечую зловживання, навіть якщо б це було одне, воно є потворністю, бо ти, священику чи сестро, повинен або повинна вести цю дитину до Бога, а цим ти нищиш її життя», – підкреслює Папа, а на запитання про те, чи причиною не є целібат, відповідає негативно, покликаючись на те, що це трапляється також і в сім’ях. Йдеться, радше, або про психологічне відхилення, або про лихі наміри зловживати становищем для особистого задоволення.
Відповідь Церкви – нульова терпимість. «Священик не може і далі залишатися священиком, якщо чинить зловживання. Не може, бо або є хворим, або злочинцем», – сказав Святіший Отець, визнаючи, що кожен випадок зловживання, про який він дізнається, завдає йому болю, «але потрібно долати цей виклик».
Літургія – вміння прославляти Бога
«Я думаю, що причиною цього стала ситуація кризи, поганий літургійний вишкіл», – мовив Папа, відповідаючи на запитання про те, чому в Церкві раптово настільки заплутаним і складним стало питання літургії, і цьому були присвячені деякі нещодавні документи. Він зауважив, що той факт, що дехто звершує літургійні чинності недбало, спонукає людей шукати, так би мовити, «надійніші форми». «Церква, яка не служить добре літургію – це Церква, яка не вміє прославляти Бога, яка не вміє жити глибинно. Для мене важливо добре дисциплінувати літургію», – сказав Святіший Отець.
Жінки на керівних посадах у Церкві
Нещодавнє призначення трьох жінок до Дикастерії в справах єпископів, відповідальної за обрання нових єпископів, стало нагодою для обміну думками про роль жінок на керівних посадах. За словами Святішого Отця, «в звичайному управлінні Церквою бракувало жінок». Він також зауважив, що як єпископ, «найзріліші характеристики» перед уділенням свячень семінаристам отримував від жінок з парафій, на яких кандидат проходив практику. Папа пояснив, що завданням жінки є втілювати «материнську істоту Церкви». Не йдеться про «феміністичну моду», але про «акт справедливості», бо у культурному вимірі жінка була відсунута вбік. «Тут, Ватикані, не тільки чоловіки. Тут є місце для всіх охрещених», – додав він, навівши деякі приклади успішних результатів там, де мирянські квоти в структурах курії були віддані жінкам, які зуміли розібратися зі складними ситуаціями.
Виклик синодальності
Розмова також торкнулася духовної пропозиції, яку синодальний процес, започаткований у Католицькій Церкві, хоче зробити світові. Папа розповів, що з нагоди 50-річчя створення Папського Синоду Єпископів він присвятив свою промову темі богословських підвалин синодальності, а згодом було опитування єпископів про тему наступного синоду, де були дві ключові теми: священство і синодальність. Вибір впав на цю останню.
«Іноді вважають, що синодальність є чимось на зразок парламенту, де кожен говорить те, що хоче. Ні, синодальність є чимось іншим», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що головною дійовою Особою на синоді є Святий Дух: кожен каже те, що відчуває чи думає, а далі разом шукається гармонію. А без Святого Духа залишиться парламент… А на зауваження про те, що попри повторюване слово «гармонія», Церква є поділена також і через питання, пов’язані з теперішнім синодом, Папа сказав, що в кожному процесі є такі, що крокують в ногу з цим процесом, а є ті, що попереду або позаду. Потрібно залишити, щоб процес звершився, і так поволі визріває концепція. «Це богослов’я шляху: дехто біжить попереду, хтось іде позаду. А добрий пастир, той, хто виконує обов’язки пастиря, єпископ, повинен вміти рухатися посеред Божого люду, повинен бути і з тими, хто попереду, бути посередині і позаду. Пастир, який стоїть на одному місці, непотрібний», – пояснив Святіший Отець, додаючи, що саме клерикалізм, «який є викривленням», позбавляє цієї універсальності.
Віра і діалог
Журналістка зауважила, що Папа зізнавався, що до написання енцикліки Laudato si’ його натхнув патріарх Вартоломей І, а під час праці над Fratelli tutti – Великий Імам Ахмад Аль-Таїб. «Чи віра зміцнюється і розширюється в міжрелігійному діалозі?» – запитувала вона, на що Святіший Отець упевнено відповів, що так, оскільки міжрелігійний діалог, за його словами, «не означає шукати рівновагу, побачити, як досягти згоду», а «слухати, побачити бачення іншого, щось відповісти, але разом прямувати вперед як особи». Це допомагає побачити, «як Бог по-річному діє через культури, через релігійні традиції». «Потрібно діалогувати, якщо вести діалог, ніколи не програємо», – сказав Папа.
Війна і діалог?
На слова журналістки про те, що існують такі діалоги, які є незамінними, і що він, висловивши бажання відвідати Київ і Москву, міг би сказати президентам України та Росії, Святіший Отець відповів: «Не знаю, не знаю», – але висловив переконаність у тому, що діалог потрібний. «Я вважаю, – сказав Папа, – що коли ведемо діалог, то прямуємо вперед. Знаєте, хто не вміє діалогувати? Тварини. Вони є чистим інстинктом. Якщо піддаєшся чисто інстинктові… Натомість, діалог означає відставити інстинкт і слухати. Діалог – це важка справа». Святіший Отець погодився з тим, що діалог особливо важкий, якщо йдеться про ситуацію в Україні та зауважив, що все починається ще в сім’ї. «Якщо в сім’ї не ведеться діалог, якщо в сім’ї лише крик та сварки, то діти не вміють діалогувати».
Перешкода для подорожі і зусилля на користь миру
Відповідаючи на запитання про те про, коли він здійснить цей візит, Папа зазначив, що «питання висить у повітрі», але ще нічого не відомо. «Я перебуваю в діалозі з ними. Завтра (12 серпня – ред.), наприклад, я матиму телефонну розмову з президентом Зеленським, побачимо», – розповів Святіший Отець, нагадавши, що Україну відвідували три кардинали, один з них три рази, перебуваючи протягом усього Великого Тижня, а також Секретар у справах стосунків з державами. «Моя присутність була значною», – стверджує він, додаючи: «Тепер (11 серпня – ред.) я не можу поїхати, бо після подорожі в Канаду дали про себе знати проблеми з коліном, так що лікар мені сказав: “Ні, перед Казахстаном не можеш подорожувати”. Але я підтримую контакти і роблю все, що можу. І прошу всіх робити те, що можуть, всі разом можемо щось зробити. І також своїми молитвами та своїм болем супроводжую все те, що можу. Але ситуація є трагічною».
Розпорядок дня Папи
На запитання про те, чому він у серпні не перебуває у літній резиденції в Кастель Ґандольфо, Папа відповів, що проводить відпуску на місці, трохи більше читаючи, слухаючи музику, трохи більше молячись. А як виглядає звичайний робочий день Папи? Він розповів, що пробуджується о четвертій годині, проказує свої молитви, іноді служить Святу Месу, або пізніше. А далі – праця, сон – о десятій.
Кожна епоха має своє добро і своє зло
«Звідки походить Ваша сила, щоб вірити в перемогу добра над злом, яке дуже тріумфує», – таким було одне з останніх запитань, на що Святіший Отець сказав: «Насамперед, одна річ: кожна епоха має своє добро і свої лиха. І не наважуся сказати, що в цій епосі все є злим, ні, є також і дуже добрі речі. Злі речі, які тепер трапляються, ставалися й у інших епохах, у інший спосіб. Пшениця і кукіль ростуть разом».
