Папа: не допустити, щоби благодійність перетворилася в «бізнес милосердя»

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Не вистачить просто щось «дати», потрібно, насамперед, «віддавати себе». Саме цього нас вчить Ісус, про що нагадав Папа Франциск, промовляючи до представників Карітасу Іспанії. Приймаючи їх у понеділок, 5 вересня 2022 р., з нагоди 75-річчя заснування, він зазначив, що йому приємно зустрічатися із делегацією інституції, яка «заслужила пошану з боку іспанського суспільства, виходячи за межі віровизнань та ідеологій», оскільки милосердна любов, «Любов з великої літери» є «найсуттєвішою рисою людської істоти, створеної на образ Бога».

Приклад праці для Карітасу

У цьому світлі Святіший Отець поділився думками про те, як «Божий спосіб любити може бути моделлю праці Карітасу». Він пояснив, що якщо «Христос взиває нас до сопричастя з Богом і з ближнім», то праця Карітасу спрямована саме на відновлення цієї єдності, «яка іноді втрачається в особах та спільнотах». За його словами, мотивацією «для досягнення запланованих цілей не є результат, але мати перед собою людину, що є роздавленою, яка не знаходить свого місця, відкрити для неї шляхи відновлення таким чином, аби вона могла наново віднайти себе саму, бувши спроможною, незважаючи на свої та наші обмеження, знайти своє місце та відкритися на інших і на Бога».

Папа зауважив, що цей аспект спочатку може не бути помітним. Він навів приклад одного мігранта з центральної Африки, що прибув до Іспанії, про якого розповідається в одній книжці, що вийшла два роки тому. Це розповідь про подорож, яка тривала два-три роки, про те, що він вистраждав, як був прийнятий з милосердною любов’ю, як зумів відновитися та розповісти цю свою історію.

Відкритися на інших

Але щоб відкритися на інших, як підкреслив далі Святіший Отець, потрібні жести, які «сприяють справжнім перемінам в людях». У цьому контексті він наголосив на необхідності докладати зусилля для того, щоб не робити людину залежною від допомоги, що стає перешкодою для розвитку. А для цього не вистачить просто дати матеріальну допомогу. «Потрібно завжди приймати бідного, супроводити його та інтегрувати. І це велика робота. Ісус Своїм життям і Своєю діяльністю чітко каже нам, що не вистачить “дати”, потрібно “віддати себе”. Милосердна любов завжди передбачає самовіддане дарування свого життя. І це буде значимим, виходячи за межі конкретної дії, коли пропонуватиме людині двері, відчинені в нове життя», – мовив Наступник святого Петра, і парафразуючи випадок з Євангелії, наголосив, що коли «нас шукатимуть і хвалитимуть лише через те, що люди з’їли хліба, а ми через це почуватимемося як царі, то зрадимо Ісусове послання». Адже Ісус запрошує нас «бути закваскою царства справедливості, любові та миру».

Дія всієї церковної спільноти

Врешті, Папа нагадав про те, що Церква, як містичне Христове тіло, продовжує у цьому світі Його діяльність. Тож ще один виклик полягає в тому, щоби бути «каналом діяння церковної спільноти». В цьому випадку Карітас постає перед нами як «рука Христа, коли простягаємо її тому, хто потребує, але також рука, що дає нам можливість вхопитися за Христа, коли Він кидає нам виклик у стражданнях ближнього». Святіший Отець підкреслив, що єдиний випадок, коли нам дозволено дивитися на ближнього згори, це тоді, коли допомагаємо йому підвестися на ноги.

«Бути каналом не означає більш впорядковано розпоряджатися ресурсами чи бути місцем, в якому можна скинути із себе відповідальність цієї делікатної церковної місії. Бути каналом повинно розумітися, насамперед, як можливість, якою всі ми повинні скористатися, щоби пережити цей унікальний і необхідний досвід, до якого Господь заохочує нас, кажучи: “Хочеш знати, хто твій ближній? Іди і ти чини так само”», – наголосив Папа, вкотре підкреслюючи необхідність наближатися до людини, наслідуючи Божий стиль, яким є близькість.

Не перетворитися у «підприємство милосердя»

Наприкінці Святіший Отець звернув увагу на ще один аспект, який стосується розпорядження ресурсами. «Будь ласка, зважайте на ресурси, але не посковзніться у те, щоб стати великим підприємством милосердя, де 40, 50 чи 60 відсотків ресурсів призначається на виплату зарплати тим, хто там працює», – сказав він, заохочуючи до якнайменшого, наскільки це можливо, посередництва, а також виконувати своє служіння як покликання, а не як роботу.