Різдвяна проповідь Папи: Бог народжується в яслах, щоб підняти нас з глибокого дна
Ось ця ніч, що вона може ще сказати нашому життю? Після двох тисячоріч від народження Ісуса, після багатьох святкувань Різдва серед прикрас і подарунків, після значного споживацтва, що оповило таїнство, яке відзначаємо, існує одна небезпека: знаємо багато речей про Різдво, але забуваємо про його значення. Отож, як віднайти сенс Різдва? І, насамперед, де його шукати? Євангельська розповідь про народження Ісуса, здається, написана саме для цього: щоби взяти нас за руку та повернути туди, куди хоче Бог. Ідімо за Євангелієм.
У дійсності, все починається із ситуації, схожої до нашої: всі зайняті та заклопотані важливою подією, яку потрібно провести, великим переписом населення, що вимагав багатьох приготувань. У цьому сенсі тодішня атмосфера була схожою з тим, що огортає нас сьогодні на Різдво. Але євангельська розповідь тримається здалеку від цієї світської картини: вона швидко «відокремлює» кадр, щоби виокремити іншу дійсність, на якій наполягає. Вона зупиняється на маленькому предметі, на перший погляд незначному, про який згадує аж тричі і на якому сходяться всі дійові особи розповіді: спочатку Марія, яка кладе Ісуса «в яслах» (Лк 2,7); далі ангели, які звіщають пастухам «дитя, вповите пелюшками, що лежить у яслах» (12); і пастухи, які знайшли «дитя, покладене в яслах» (16). Ясла: щоби наново віднайти сенс Різдва, потрібно туди заглянути. Але чому ясла такі важливі? Бо є невипадковим знаком, з яким Ісус виходить на сцену світу. Вони є маніфестом, з яким Він представляється, способом, у який Бог народжується в історії, щоби відродити історію. Що, отже, Він хоче сказати нам через ясла? Принаймні три речі Він хоче сказати нам через ясла: близькість, убогість і конкретність.
1. Близькість. Ясла служать для того, щоби наблизити їжу до рота та щоб якнайшвидше її спожити. Вони можуть таким чином символізувати один аспект людства: ненажерливість у споживанні. Бо в той час, як тварини у стайні споживають їжу, люди в світі, спрагнені влади та грошей, поїдають навіть своїх ближніх, своїх братів і сестер. Як же багато війн! У скількох місцях також і сьогодні топчуть гідність і свободу! І завжди головними жертвами людської ненаситності є беззахисні та слабкі. Також і під час цього Різдва людство, ненаситне грошей, влади та насолод, не знаходить місця, як це трапилося з Ісусом, для найменших, для багатьох ненароджених дітей, убогих, забутих. Маю на думці, насамперед, дітей, поглинутих війнами, бідністю та несправедливістю. Але Ісус приходить саме туди як дитя у яслах відкинення та непотребу. В Ньому, Вифлеємському дитятку, є кожна дитина. А також запрошення дивитися на життя, на політику та на історію очима дітей.
В яслах відкинення та незручностей облаштовується Бог: Він приходить туди, бо там є проблема людства, байдужість, породжена ненаситною поспішністю володіти та споживати. Христос народжується там, і в цих яслах відкриваємо Його близькість. Він приходить туди, де споживається їжа, щоби стати нашою поживою. Бог не є батьком, який пожирає своїх дітей, але Отцем, Який в Ісусі чинить нас Своїми дітьми та живить нас ніжністю. Він приходить, аби торкнутися нашого серця та сказати, щоб єдиною силою, що змінює біг історії, є любов. Він не залишається віддаленим і могутнім, але стає близьким і смиренним; Він, що сидів на небесах, дозволяє покласти Себе в яслах.
Брате, сестро, Бог цієї ночі стає близьким до тебе, бо ти маєш для Нього значення. З ясел, мов пожива для твого життя, Він каже тобі: «Якщо почуваєшся поглинутим подіями, якщо твоє почуття провини та невідповідності поглинають тебе, якщо ти голодний справедливості, я, Бог, перебуваю з тобою. Я знаю, чим ти живеш, я зазнав цього в отих яслах. Я знаю твої злидні й твою історію. Я народився, щоби сказати, що є та завжди буду поруч з тобою». Різдвяні ясла, перше послання Бога-немовляти, кажуть нам, що Він є з нами, любить нас і шукає. Не бійся, не дозволь, аби страх, зневіра, відчай тебе перемогли. Бог народжується в яслах, щоб дати тобі відродитися саме там, де тобі здається, що вже досяг дно. Не існує такого зла, не існує такого гріха, від якого Ісус не хотів би і не міг би тебе спасти. Різдво означає, що Бог близько: нехай же відродиться довіра!
2. Вифлеємські ясла, окрім близькості, говорять нам також про вбогість. Навколо ясел, у дійсності, немає багато речей: хмиз, декілька звірят й ще дещо. Люди перебували в теплі у заїздах, а не в холодній стайні як притулку. Але Ісус народжується там, а ясла нагадують нам, що Він не мав навколо Себе нікого іншого, крім тих, хто любив Його: Марії, Йосифа та пастухів; всі вони вбогі, їх об’єднує любов і подив, а не багатства та великі можливості. Вбогі ясла, отже, вказують на справжні багатства життя: не гроші та владу, а стосунки та людей.
А першою особою, першим багатством є саме Ісус. Але чи ми хочемо перебувати поруч із Ним? Чи наближаємося до Нього, чи любимо Його вбогість? А чи віддаємо перевагу тому, щоби зручно залишитись у своїх інтересах? Чи, насамперед, відвідуємо Його там, де Він перебуває, тобто, в убогих яслах нашого світу? Він перебуває саме там. А ми покликані бути Церквою, яка поклоняється вбогому Ісусові та служить Ісусові в убогих. Як сказав один святий єпископ: «Церква підтримує та благословляє зусилля, спрямовані на перетворення структур несправедливості, та ставить лише одну умову: щоби суспільні, економічні та політичні перетворення вилилися в справжню користь для бідних» (O. A. Ромеро, Душпастирське послання на новий рік, 1 січня 1980). Звичайно, не є легко залишити зігріваюче тепло світськості, щоби обійняти нагу красу вифлеємської печери, але пам’ятаймо, що не існує справжнього Різдва без бідних. Без них відзначається Різдво, але не те Ісусове. Браття, сестри, на Різдво Бог є бідним: нехай же відродиться милосердна любов!
3. Таким чином приходимо до останньої точки: ясла говорять нам про конкретність. У дійсності, дитятко в яслах – це картина, яка вражає, навіть є різкою. Вона нагадує нам про те, що Бог насправді втілився. А тому щодо Нього вже недостатньо теорій, гарних думок і побожних почуттів. Ісус, Який народився вбогим, житиме та помре вбогим, не виголошував багато промов про вбогість, але жив нею до кінця задля нас. Від ясел до хреста Його любов до нас була відчутною на дотик, конкретною: від народження до смерті син теслі обіймав шорсткість дерева, суворість нашого існування. Він любив нас не на словах, він полюбив нас не жартома!
А тому Він не задовольняється зовнішнім. Він не хоче тільки добрих постанов, бо Він втілився. Той, Який народився у яслах, шукає конкретну віру, що складається з поклоніння та любові, а не балачок і зовнішніх елементів. Він, що нагим покладається у ясла та нагим вийде на хрест, прагне від нас правди, виходити до неприкращеної дійсності про речі, скласти до підніжжя ясел відмовки, виправдання та лицемірство. Бог бажає не видимості, а конкретності. Не дозвольмо, браття й сестри, аби це Різдво проминуло без якоїсь доброї справи. Оскільки це Його свято, Його день народження, зробімо подарунки, які Йому приємні! У Різдві Бог є конкретним: в Його ім’я відродімо хоча б крихту надії в тих, хто її загубив.
Ісусе, споглядаємо на Тебе, покладеного в яслах. Бачимо Тебе настільки близьким, назавжди близьким із нами: дякуємо, Господи. Бачимо Тебе вбогим, навчаючи нас, що справжнє багатство не полягає в речах, а в людях, насамперед, убогих: вибач, якщо ми не впізнали Тебе й не послужили Тобі в них. Бачимо Тебе конкретним, бо конкретною є Твоя любов до нас: Ісусе, допоможи нам втілити й оживити нашу віру. Амінь.
