Папа: Ісус заохочує не до необхідного мінімуму, а до можливого максимуму
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Не думайте, що я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити», – говорить Ісус Своїм учням. Промовляючи у неділю, 12 лютого 2023 р., до паломників, які опівдні зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на молитву «Ангел Господній», Папа Франциск зауважив, що оте «сповнити» – це ключове слово для того, щоби збагнути Ісуса та Його послання. Але що це означає?
Що не є сповненням?
Святіший Отець вказав на те, що Ісус починає Своє пояснення із того, що каже про речі, які не є сповненням. Наприклад, якщо Писання каже: «Не убий», то для Ісуса цього недостатньо, коли пізніше за допомогою слів завдаються рани ближнім. Не вистачить «не чинити перелюбу», якщо пізніше любов забруднена дволикістю та фальшем. І якщо в Писанні сказано: «Не будеш клястися неправдиво», то цього недостатньо, якщо пізніше діяти лицемірно…
Першість Божої любові
З метою дати конкретний приклад, Ісус зупиняється на обряді принесення дарів. Жертвоприношення Богові, що було подякою за безкорисливість Його дарів, як нагадав Папа, було важливим обрядом, який заборонено переривати, хіба що з дуже поважних причин. А Ісус сказав, що коли є якесь непорозуміння з ближнім, то потрібно відкласти принесення дару й піти помиритися, і «лише тоді обряд є сповненим».
«Послання є чітким: Бог перший нас любить, безкорисливо, роблячи перший крок назустріч нам без нашої на це заслуги; і ми не можемо відзначувати Його любов, не зробивши у свою чергу першого кроку для того, щоби примиритися з тим, хто нас поранив», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що лише тоді є сповнення в Божих очах, без цього йтиметься лише про зовнішнє, чисто обрядове дотримання приписів, що є даремним. Тобто, «релігійні норми потрібні, вони є корисними», але вони є «лише початком»: для сповнення потрібно сягнути далі від літери та жити їхнім сенсом. «Заповіді, даровані нам Богом, не повинні бути закритими в задушливих сейфах формального дотримання, бо тоді залишатимемося в зовнішній і відірваній релігійності, слугами “бога-пана”, а не дітьми Бога Отця», – додав він.
До можливого максимуму
Як зазначив Наступник святого Петра, також і сьогодні можемо почути: «Я не вбив, не вкрав, нікого не скривдив». Мовляв, зі мною все гаразд. Але це і є формальним дотриманням, що «вдовольняється необхідним мінімумом», у той час як «Ісус заохочує до можливого максимуму». «Бог не міркує згідно з обрахунками й таблицями, Він любить нас як закоханий: не по-мінімуму, а максимально!» – наголосив Святіший Отець, підкреслюючи, що справжня любов ніколи не є «лише до певної міри», але завжди прямує далі. Господь засвідчив це, «віддавши життя на хресті та простивши Своїм убивцям», а нам доручив заповідь «любити одні одних так, як Він нас полюбив». І саме це є «любов’ю, що приносить сповнення законові, вірі та життю».
Тож Папа заохотив слухачів відповісти на запитання про те, як переживаємо віру. Чи вона є для нас «питанням обрахунків і формалізму», а чи «історією любові з Богом»? Чи лише вдовольняємося тим, щоб не чинити зла, а чи стараємося зростати в любові до Бога та до ближніх? І чи звіряємося час від часу із великою заповіддю Ісуса, запитуючи себе, чи люблю ближнього так, як Він любить мене, адже «ми буваємо негнучкими, коли судимо інших, забуваючи бути милосердними, як Бог є милосердним з нами». «Нехай же Пресвята Марія, яка досконало зберігала Боже слово, допоможе нам надати сповнення нашій вірі та нашій любові», – побажав Святіший Отець.
