Папа: технології призначені для людини, віртуальне не замінить дійсне

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Зміни умов життя людини в технологічному світі, вплив новітніх технологій на визначення людини та стосунків, окреслення поняття «знання» та його наслідки. Про ці виклики говорив Папа Франциск, зустрічаючись у понеділок, 20 лютого 2023 р., з учасниками пленарної асамблеї Папської Академії «За життя», у центрі уваги якої тема «Зосередження на людській особі: новітні технології задля загального блага». Святіший Отець зазначив, що зв’язок між особою, новітніми технологіями і спільним добром є «делікатним фронтиром», де перетинаються прогрес, етика й суспільство і де віра, «в своїй постійній актуальності», може зробити цінний внесок. Тому Церква підтримує «поступ науки й технології на служінні людині та цілісному й інтегруючому розвиткові людини».

Здоровий поступ

Отож, ділячись думками про три виклики, які з цього випливають, Папа звернув увагу на зміну умов життя. Людині є притаманним «діяти технологічно», перетворюючи середовище та покращуючи умови життя. Як писав Венедикт XVI у «Caritas in veritate», техніка «відповідає покликанню людської праці». За словами Папи Франциска, вона допомагає нам «дедалі краще зрозуміти цінність і потенціал людського розуму та, водночас, говорить нам про велику відповідальність, яку маємо перед створінням».

Святіший Отець звернув увагу на те, що в минулому зв’язки між культурами, соціальною діяльністю та середовищем мали менший вплив, натомість сьогодні швидкий розвиток технічних засобів робить очевиднішою та інтенсивнішою взаємозалежність між людиною та «спільним домом». Ба більше, пришвидшення цього втручання веде до значущих змін, з не завжди зрозумілим і передбачливим розвитком, а тому «здоровий технологічний поступ не може не рахуватися з цими складними взаємозв’язками».

Важливість людського контакту

Другий виклик полягає в тому, який вплив новітні технології мають на визначення поняття «людина» та «стосунки». У шуканні розрізнення між природним і штучним, біологічним і технологічним, критерії розпізнання між питомо людським і технікою стають дедалі важчими, що вимагає «серйозної рефлексії про цінність людини». Зокрема, потрібно наголосити на понятті «особистої свідомості як досвіду на основі взаємин». Технологія «не може витіснити людський контакт, віртуальне не може замінити реальне, ані соціальні мережі – суспільну сферу».

Поступ, за словами Папи, породжує дедалі складніші етичні виклики в стосунках між особою та спільнотою. Наприклад, як у медичній сфері поєднати захист особистих даних з необхідністю обміну інформацією для досліджень, що є користю для всіх. «Було би егоїстичним вимагати лікування з найкращими ресурсами та компетенцію, наявними в суспільстві, не роблячи свого внеску в їхнє зростання», – сказав він, вказуючи на необхідність бути пильними щодо «швидкості перетворень, взаємодії між змінами та можливості гарантувати загальну рівновагу», яка також «не буде однаковою в різних культурах».

Знання за мірою людини

Третім викликом є окреслення поняття «знання». Вже сам тип пізнання має свої моральні наслідки, наприклад, шукати пояснення явищ лише в характеристиках окремих елементів, з яких воно складається, є редукційним. Потрібні моделі, «які враховують перехрестя стосунків». Чи, наприклад, парадоксальним є говорити про «розширену» людину, маючи на думці посилення біологічних функцій, забувши про цьому про те, що «людське тіло відсилає до цілісного блага людської особи й не може ототожнюватися виключно з біологічним організмом». Таким чином, знання повинно відповідати мірці людини, пам’ятаючи, що «цілість є вищою від частин», що «все у світі тісно взаємопов’язане». І це також спонукає богослов’я здолати «очевидно апологетичні підходи», роблячи внесок у «визначення нового гуманізму та сприяючи взаємному слуханню і взаємному розумінню між наукою, технологіями та суспільством». Важливий внесок у це може зробити «діалог між великими релігійними традиціями», які володіють «віковою мудрістю, що може допомогти в цих процесах».