Папа: світ у стані війни, на дорозі самознищення, зупинімося
о. Тимотей Т. Коцур. ЧСВВ - Ватикан
В неділю, 5 лютого 2023 р., коло 17:00 місцевого часу, в римському міжнародному аеропорту Фюмічіно приземлився літак, яким Папа Франциск повернувся з Апостольської подорожі з ДР Конго та Південного Судану. Перед тим, як повернутися до Ватикану, він здійснив традиційне паломництво до базиліки Santa Maria Maggiore.
Разом зі Святішим Отцем із Джуби летіли Глава Англіканської Співдружності архиєпископ Джастін Уелбі та Модератор Загальної Асамблеї Церкви Шотландії преподобний Ієн Ґріншилдс. Вони разом взяли участь у традиційному спілкуванні з журналістами із Папського супроводу. На початку розмови Святіший Отець підкреслив, що це була екуменічна подорож, а Джастін Уелбі брав активну участь у справі примирення в Південному Судані. Тож на початку розмови Кентерберійський Архиєпископ розповів про свій досвід контактів з постраждалими від війни та зі сторонами конфлікту та про зусилля на користь примирення, які здійснювалися разом із ватиканською дипломатією, і в рамках цього навесні 2019 року відбулася відома духовна віднова політичних лідерів країни в резиденції Папи. Модератор Церкви Шотландії також розповів про зусилля своєї конфесійної спільноти.
Розвиток, а не експлуатація Африки
Першим, як звичайно, поставив запитання журналіст з приймаючих країн. Представник католицької радіостанції ДР Конго поцікавився думкою Папи про значення угоди, підписаної 2016 року між Святим Престолом і ДР Конго на тему освіти та охорони здоров’я. Відповідаючи, Святіший Отець зауважив, що про саму угоду не може щось сказати, у цьому більш компетентним є Державний Секретаріат. Щодо подорожі, то він ствердив, що побачив у ДР Конго «бажання прямувати вперед і велику культуру». Папа назвав одним із багатств країни освічену молодь, закликавши не замикати перед ними двері, та згадав про великі природні багатства, що, на жаль, приваблюють тих, хто хоче визискувати Конго. «Мусимо позбутися ідеї про те, що Африка призначена для експлуатації», – сказав він, назвавши болісною ситуацію на сході країни.
У світлі згадки Святішого Отця про зустріч з жертвами насильства, Джастін Уелбі розповів про працю своєї дружини з жінками, які постраждали внаслідок війни. Він також наголосив, що Конго не повинно бути ігровим майданчиком для великих потуг, адже з огляду на свої ресурси могло би бути одним з найбагатших місць на землі, здатним допомагати всій Африці. Преподобний Гріншилдс у цьому контексті нагадав, що для підтримки цілісного розвитку потрібне визнання прав жінок, особливо молодих жінок.
Міжнародні організації чи інші партнери?
Журналіст з Маврикію, острівної африканської країни, зауважив, що незважаючи на десятиліття присутності місій ООН, насильство не згасає. Тому він запитував, чи релігійні лідери можуть запропонувати нову модель втручання, бачачи, що зростають спроби багатьох африканських країн залучати інших партнерів, які не завжди дотримуються міжнародного права, як о деякі російські ПВК?
Відповідаючи, Папа зупинився на темі насильства. Він зауважив, що одним з проблемних моментів є продаж зброї, що є «найбільшою чумою в світі». І тут не йдеться про великі потуги. «Також і цим бідним людям… їм засівають війну всередині. Це жорстоко. Їм кажуть: “Іди, воюй!” – і дають зброю. Бо за цим стоять економічні інтереси, щоби визискувати землю, корисні копалини, багатства», – сказав Святіший Отець. Він зазначив, що вирішенню проблеми зовсім не допомагає трайбалізм. Але правдою є те, що «війни між племенами підбурюються продажом зброї, а тоді війну між ними експлуатують». Тож корінь проблеми, на думку Папи, в прагненні заволодіти багатствами тієї чи іншої країни, через що туди постачають зброю, рекрутують дітей, тощо…
В цьому світлі Модератор Загальної Асамблеї Церкви Шотландії вказав на проблему високого рівня неписьменності. Через це люди не можуть приймати рішення на основі ґрунтовної поінформованості. Він нагадав досвід своєї батьківщини, що також була поділена протистоянням між католиками і протестантами, але завдяки діалогові вдалося дійти до підписання декларації про дружбу. В цьому, на його думку, допомагає освіта.
Глава Англіканської Співдружності, в свою чергу, заохотив не протиставляти ООН іншим, але об’єднувати зусилля всіх. Церква зі свого боку може не лише запропонувати некорумповані мережі, так щоб допомога досягала адресатів, але й причинитися до зміни сердець. Це показує досвід примирення між племенами, які ще донедавна жили згідно з законами вендети, ворогуючи як між собою, так і всередині.
Хто може зупинити війну в Україні
Журналіст із NBC NEWS, покликаючись на жест Папи, коли він навесні 2019 року став на коліна перед лідерами Південного Судану, благаючи їх про мир, у контексті наближення річниці широкомасштабного вторгнення Росії в Україну запитував, чи він був би готовий зробити такий же жест, якби мав можливість зустрітися з Путіним, бачачи, що всі дотеперішні заклики до миру виявилися даремними. Усіх же трьох він запитав, чи не хочуть вони зробити спільний заклик до миру в Україні.
«Я відкритий на зустрічі з обома президентами, як українським, так і російським, я відкритий на зустріч», – сказав Папа Франциск, зазначивши, що він тому й не поїхав до Києва, бо в цей момент не існувало можливості поїхати в Москву. Якщо ж ідеться про жести, то тим жестом, який він відчув спонтанну потребу вчинити, був нечуваний у дипломатичній практиці візит у посольство, щоби просити про зустріч і переговори. «А жест під час зустрічі 2019 року, не знаю, як вийшов, це не було задуманим, а спонтанні речі неможливо повторити. Це Святий Дух веде тебе, й це неможливо пояснити, крапка», – сказав Святіший Отець, підкресливши, що він тоді був інструментом внутрішнього імпульсу. Глава Католицької Церкви також нагадав, що справедливим буде згадати про Сирію, де війна триває вже 12-13 років, про Ємен, про М’янму, про народ рохінджа, існують вогнища війни в Латинській Америці. «Увесь світ перебуває у стані війни, і на дорозі самознищення. Ми повинні серйозно замислитися: він в стані самознищення. Зупинімося, доки не запізно», – закликав він, згадавши у цьому контексті про роль жінок, матерів і черниць, у плеканні миру. «Повернімося до жіночої сили, ми повинні ставитися серйозно до жінки, а не використовувати її як рекламу косметики», – наголосив Папа.
Кентерберійський Архиєпископ, який відвідував Україну наприкінці минулого року, сказав, що не має нічого додати, як лише те, що «ця війна в руках пана Путіна, він міг би зупинити її виведенням військ і припиненням вогню, а тоді розпочати переговори про довгострокові угоди». Він також висловив солідарність зі словами Папи про те, що потрібно не забувати й про інші війни, згадавши, зокрема, про ситуацію в Нігерії.
Ставлення до людей із гомосексуальною схильністю
Представник Radio France зауважив, що перед подорожжю Папа викривав явище криміналізації гомосексуальності, та вказав на те, що в країнах, які він щойно відвідував, таких людей проганяють із сім’ї, й вони звинувачують у цьому релігійне виховання своїх батьків. Тож він запитував, що Святіший Отець сказав би цим сім’ям, а також священикам і єпископам.
Папа нагадав, що про це говорить не вперше. Коли він повертався з Бразилії, то ствердив, що якщо людина, яка має гомосексуальні схильності, віруюча, шукає Бога, то «хто я такий, щоб її судити»? Коли ж він повертався з Ірландії, то знову йшла мова про це в контексті листа одного хлопця, і батькам Святіший Отець сказав, що такі діти мають право залишатися вдома, що їх не можна виганяти. Врешті, в нещодавньому інтерв’ю для «Associated Press» йшлося про криміналізацію. «Це правда, що дехто потрапив у такий стан через різні ситуації, яких не хотів, але засуджувати таку людину – це гріх, криміналізувати людей із гомосексуальною схильністю – це несправедливість», – сказав Папа, наголошуючи, що тут він говорить про осіб, а не про групи, бо «лобі – то інша річ». Він також нагадав про те, що Катехизм говорить про недопустимість маргіналізації.
Про стосунки з попередником
Представник німецького телебачення поставив запитання Папі Францискові, зауваживши, що цими днями багато говорилося про єдність, а чи після відходу Венедикта XVI він не відчуває, що його праця стала важчою через те, що посилилося напруження між різними крилами Католицької Церкви.
Відповідаючи, Святіший Отець підкреслив, що з Папою Венедиктом він міг говорити про все, і навіть змінити думку. «Він завжди був на моєму боці, підтримував мене, а якщо виникали певні труднощі, то казав мені про це, і ми розмовляли. Між нами не було проблем». Папа розповів, як після його висловлювання про можливість певних соціальних гарантій для фактичних союзів, які не можна вважати за подружжя, (не обов’язково йдеться про одностатеві пари, це можуть бути дві особи на пенсії, що допомагають одна одній), один богослов, зробив донос проти нього Венедиктові XVI. Той звернувся до кількох богословів за роз’ясненнями, й історія вичерпалася. Святіший Отець зазначив, що консультувався з попередником, коли приймав важливі рішення. «Я думаю, що смерть Папи Венедикта була використана деякими людьми, що хочуть лити воду на свій млин. А ті, хто інструменталізує настільки чудову особу, настільки Божу людину, я би сказав навіть святого отця Церкви, я б сказав, що це неморальні люди, це партійні, а не церковні люди», – сказав Франциск.
Інші (спільні) подорожі
Представник іспаномовної преси запитував, чи Святіший Отець планує ще відвідувати інші «забуті країни», протидіючи глобалізації байдужості, про те, куди будуть наступні подорожі та чи він ще почувається в силах подорожувати. А двох інших співрозмовників – про те, чи готові вони здійснити схожі спільні подорожі.
Відповідаючи, Папа погодився з тим, що поширюється глобалізації байдужості, вистачить згадати, що найбільші багатства світу зосереджені в руках незначної меншості, яка навіть не зважає на злидні інших. Щодо подорожей, то наступного року це може бути Індія. На 23 вересня запланована участь у «Середземноморських зустрічах» у Марселі. Є думка про подорож у Монголію, але ще нічого не визначено. А також день молоді в Лісабоні. Він зазначив, що в Європі вирішив відвідувати невеликі країни, «пізнати трохи приховану Європу, що має велику культуру, що не є надто відомою». А щодо здоров’я, «то воно не таке як на початку понтифікату», коліно болить, але «поволі йде вперед, а там побачимо».
Джастін Уелбі зазначив, що буде щасливий, якщо Святіший Отець вважатиме, що в майбутньому вони могтимуть додати цінності подорожі, бо бути з ним, допомогти йому – це великий привілей. Ієн Ґріншилдс зауважив, що його мандат завершується 20 травня, однак його наступниця, в чому він упевнений, була би рада зробити це.
