Папа богопосвяченим і духовенству ДР Конго: знаки присутності Бога

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

«Я радий перебувати сьогодні з вами, у свято Стрітення Господнього, день, коли ми в особливий спосіб молимося за богопосвячене життя. Ми всі, як Симеон, очікуємо, щоб Боже світло освітило темряву нашого життя, і, навіть більше, ми всі прагнемо пережити той самий досвід, який він мав у Єрусалимському храмі: тримати на руках Ісуса. Тримати Його на руках, щоб Він був у нас перед очима і на серці», – такими словами Папа Франциск розпочав свою промову, зустрічаючись 2 лютого 2023 р. зі священниками, дияконами, богопосвяченими особами та семінаристами Демократичної Республіки Конго. Зустріч, що відбувалася у катедральному соборі Кіншаси, була другою велелюдною подією третього дня його Апостольської подорожі до цієї країни. У своєму слові Святіший Отець зосередився на трьох викликах та спокусах у житті духовенства й чернецтва, які потрібно подолати – духовній посередності, світській зручності й поверховності.

Поставити Христа в центр свого життя

Звертаючись до присутніх, Папа Франциск сказав, що через них Господь сьогодні знову бажає помазати свій народ оливою розради та надії. Слід «пам’ятати, що Він сформував нас і ми належимо Йому, заохочувати подорож спільноти та супроводжувати її у вірі до Того, Хто вже прямує поруч з нами. Бог не дозволяє воді поглинути нас, ані вогню спалити. Відчуймо, що ми є носіями цього звіщення серед страждань народу. Ось що означає бути слугами народу: священиками, монахинями, місіонерами, які відчули радість визвольної зустрічі з Ісусом і дарують її іншим», – зауважив Святіший Отець. Він вказав на їхню місію бути знаками присутності Христа, Його любові та прощення, ставлячи Його в центрі свого життя. «Таким чином, ставлячи Ісуса в центрі, наш погляд на життя змінюється, і, навіть у наших стражданнях і труднощах, ми відчуваємо себе огорнутими Його світлом, утішеними Його Духом, підбадьореними Його Словом, підтриманими Його любов’ю», – зазначив Папа.

Першість молитви

Говорячи про перший виклик на шляху свого покликання, Святіший Отець закликав подолати духовну посередність, вдивляючись у свято Жертвування Господа в храмі, яке на християнському Сході називають «стрітенням», святом зустрічі, яке нагадує про зустріч з Господом в молитві. «Не забуваймо, що секретом всього є молитва, тому що душпастирська служба і апостолят не є передусім нашою працею і не залежать лише від людських засобів», – сказав Папа Франциск. Він додав про потребу зберігати віру за допомогою літургійних ритмів молитви, які містяться у часослові, а також завдяки Євхаристійному Богослужінню та Святої Тайни Сповіді, яка дарує прощення, щоб милосердитися над іншими. Ще одна порада стосувалася потреби особистої молитви через адорацію, роздуми над Божим словом, проказування вервиці, щоб «перебувати серцем до серця з нашим Господом», проводячи час на «інтимній зустрічі з Тим, Кого любимо понад усе». Крім того, «коли перебуваємо в активності, ми також можемо вдатися до молитви від серця, до “коротких молитовних актів”, слів прослави, подяки та закликів, повторюючи їх Господеві, де б ми не перебували. Молитва зміщує нас із центру, відкриває на Бога, знову ставить нас на ноги, бо віддає нас у Його руки. Це створює всередині нас простір для досвіду Божої близькості, щоб Його Слово стало близьким нам, а через нас – усім, кого ми зустрічаємо. Без молитви далеко не зайдеш», – сказав Святіший Отець, закликаючи також звертатися до Богородиці, щоб подолати духовну посередність.

Бути автентичними служителями Євангелія

Наступні роздуми стосувалися виклику подолати спокусу світської зручності, яка забирає ентузіазм. «Таким чином втрачається серце місії, яка полягає в тому, щоб покинути територію власного “его”, щоб виходити до братів і сестер, практикуючи в ім’я Бога мистецтво близькості», – зауважив Папа. Він вказав на небезпеку, пов’язану із світським життям, якою є використовувати своє становище, щоб задовольняти власні потреби та комфорт. «Сумно, коли людина замикається в собі і стає холодним бюрократом духу. Тоді замість того, щоб служити Євангелію, ми зайняті управлінням фінансами та веденням якоїсь вигідної для нас справи. Це обурливо, коли таке трапляється в житті священика чи богопосвяченої особи, які повинні бути зразком тверезості та внутрішньої свободи», – зазначив Святіший Отець, закликаючи бути пильними.

Потреба постійного формування

Останнє завдання стосувалося подолання спокуси поверховості. «Якщо Божий люд очікує на те, щоб його досягло і потішило Господнє слово, то потрібні священики та богопосвячені особи, які є підготовленими, сформованими, захопленими Євангелієм. У наші руки покладено дар, і, з нашого боку, було б зухвалістю думати, що ми можемо жити місією, до якої нас покликав Бог, щодня не працюючи над собою і не формуючи себе належним чином, як у духовному житті, так і в богословському приготуванні», – зауважив Папа. На його думку, шлях формування – це шлях, яким потрібно ступати протягом усього життя. «Від нас вимагається проникнути в серце християнської таємниці, поглибити вчення про неї, вивчати і роздумувати над Божим словом; і в той же час залишатися відкритими до тривог нашого часу, до дедалі складніших питань нашої епохи, щоб мати можливість зрозуміти життя і потреби людей, зрозуміти, як взяти їх за руку і супроводжувати», – сказав Святіший Отець. Він закликав духовенство і чернецтво бути свідками Божої любові, адже служіння є ефективним лише тоді, коли воно проходить через свідчення. «Щоб бути добрими священиками, дияконами та богопосвяченими особами, недостатньо слів і намірів: передусім промовляє саме життя», – зауважив Святіший Отець.

Податливість перед Богом та стійкість у єдності

Папа вказав на рани конголезької землі, які з’явилися внаслідок експлуатації, корупції, насильства та несправедливості, які потребують лікування, на зразок милосердного самарянина з Ісусової притчі. Святіший Отець пригадав про трагічний досвід Африканського континенту. «Прислів'я стверджує: “Вітер не ламає те, що може зігнути”. Історія багатьох народів цього континенту, на жаль, була пригнута й уражена ранами та насильством, і тому, якщо й виникає в серці якесь бажання, то це бажання не робити цього знову, не підкорятися більше свавіллю більш сильного, не згинати більше голову під ярмом несправедливості», – сказав Папа, виокремлюючи також позитивне значення прислів’я, де згинання не є синонімом слабкості, а сили духу. «Якщо ми смиренно схиляємося перед Богом, Він робить нас такими, як Він, діячами милосердя. Коли ми залишаємося податливими в Божих руках, Він формує нас і робить нас примиреними людьми, які вміють відкриватися і вести діалог, приймати і прощати, вливати ріки миру в посушливі степи насильства», – наголосив Святіший Отець. На завершення він закликав богопосвячених осіб та духовенство бути податливими Богові милосердя та ніколи не дати зламати себе вітрам поділу.

Повернувшись після зустрічі з духовенством і богопосвяченими особами до Апостольської нунціатури, Папа Франциск матиме там приватну зустріч зі співбратами єзуїтами, що служать у ДР Конго.