Папа до духовенства Південного Судану: бути серед народу
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
4 лютого 2023 р., у часі своєї Апостольської подорожі до Південного Судану, Папа Франциск зустрівся з єпископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами та семінаристами. У своєму слові, виголошеному у катедральному соборі міста Джуба, Святіший Отець, зупинившись на особі Мойсея, роздумував над тим, як бути служителями Бога в історії, яка позначена війною.
Ріка сліз та визволення
На початку промови Папа Франциск виокремив образ річки Ніл, яка перетинає Південний Судан. «З одного боку, в русло цього потоку вливаються сльози народу, зануреного в страждання і біль, народу, розтерзаного насильством; народу, який може молитися, як псалмоспівець: “Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали” (Пс. 137,1). Справді, води великої ріки збирають страждальні стогони ваших спільнот, збирають крик болю стількох розбитих життів, збирають драму людей, які втікають, страждання жіночих сердець. В очах дітей бачиться страх», – сказав Святіший Отець. Водночас води цієї великої ріки повертають нас до історії Мойсея та є знаком звільнення та спасіння. «Насправді Мойсей був врятований із тих вод і, привівши свій народ до середини Червоного моря, він став знаряддям визволення, іконою допомоги Бога, Який бачить страждання Своїх дітей, чує їхній крик і сходить, щоб визволити їх (пор. Вих. 3,7)», – пригадав Папа, запрошуючи приглянутись до постав Мойсея – слухняності та заступництва, які торкаються життя жителів Південного Судану.
Уповати не на свої сили, а на Бога
«Перше, що вражає в історії про Мойсея – це його слухняність Божій ініціативі, однак не слід думати, що так було завжди: спочатку він претендував самостійно боротися з несправедливістю та гнобленням», – зауважив Святіший Отець, описуючи попередню історію життя Мойсея, яка пов’язана із ставленням себе в центр, покладаючись лише на свою силу. Однак така постава чинила Мойсея в’язнем найгірших людських методів, між якими – відповідь насильством на насильство, адже він вирішує «здійснити справедливість самостійно», убивши єгиптянина. «Іноді щось схоже може статися і в нашому житті як священиків, дияконів, богопосвячених осіб, семінаристів, всіх: глибоко в душі ми думаємо, що ми є центром, що можемо уповати, якщо не в теорії, то принаймні на практиці, майже виключно на власну майстерність; або, як Церква, знайти відповідь на страждання та потреби людей, використовуючи людські інструменти, такі як гроші, хитрість, влада», – сказав Папа, додаючи, що наша душпастирська діяльність походить від Бога. Саме це Мойсей відчув, коли Бог об’явився йому у палаючому кущі (пор. Вих. 3,2).
«Ось слухняність, яка служить нашій душпастирській діяльності: наближатися до Бога із зчудуванням і смиренністю. Сестри і браття, не втрачайте зчудування від зустрічі з Богом, не втрачайте зчудування від контакту зі Божим словом, і дозвольте Йому привабити і вести себе; першість належить не нам, першість належить Богові, щоб довірити себе Його слову, перш ніж використовувати наші слова, щоб слухняно приймати Його ініціативу перед тим, як зосередитися на наших особистих і церковних планах», – вказав Святіший Отець. Він закликав духовенство та богопосвячених осіб до смиренності Божих слуг, як служать своїм братам і сестрам, наближаючись до Бога у молитві, щоб Він спалив «зарості нашої гордині та наших непомірних амбіцій» задля взаємного слухання і діалогу.
Заступництво за народ
«Очищений і освітлений божественним вогнем, Мойсей стає знаряддям спасіння для свого стражденного народу; слухняність Богові робить його здатним заступатися за своїх братів», – продовжив Папа, вказуючи на вимір заступництва. Мойсей відчув милосердного Бога, Який не залишається байдужим до крику свого народу і сходить, щоб звільнити його. «Це гарне дієслово: сходити. Бог сходить, щоб звільнити його. Через свою прихильність він сходить; прихильний до нас, Він приходить, щоб бути серед нас аж до прийняття в Ісусі нашого тіла, переживаючи на собі нашу смерть і наші пекельні муки. Він завжди сходить, щоб підняти нас знову», – зауважив Святіший Отець. Він пригадав, що Мойсей кілька разів сходив до народу у важкі моменти, щоб заступитися за людей, наблизити їх до Бога. Йдеться не тільки про молитву заступництва. Етимологія слова заступництво означає ступати серед, стати так, щоб опинитися у центрі ситуації. Тому, на думку Папи, вимір заступництва за людей означає будувати мости, які з’єднують їх з Богом. «Душпастирів просять розвивати саме це мистецтво – ступати серед»: серед страждань, серед сліз, серед голоду за Богом і спраги любові братів і сестер. Наш перший обов’язок – не той, щоб бути ідеально організованою Церквою: це може зробити будь-яка компанія. Це не те. Але Церквою, яка в ім’я Христа перебуває серед стражденного життя людей і бруднить руки заради людей», – зазначив Святіший Отець.
Пророчий вимір заступництва
Роздумуючи над заступництвом Мойсея, Папа запропоновував приглянутись до кількох яскравих його образів, серед яких – Мойсей, який тримає у руці палицю, що виражає його пророчий вимір заступництва. «Цією палицею він буде творити незвичайні діла, ознаки присутності та сили Бога, від імені якого він говорить, голосно засуджуючи зло, від якого страждає народ, і благаючи фараона відпустити його. Браття і сестри, щоб заступатися за наш народ, ми також покликані підняти свій голос проти несправедливості та зловживання владою, які пригнічують людей і використовують насильство для ведення бізнесу в тіні конфлікту», – сказав Святіший Отець, закликаючи уникати нейтралітету перед обличчям несправедливості та насильства над людьми.
Близькість завдяки прощенню
Дивлячись на образ Мойсея з розпростертими руками, Папа вказав, що його витягнуті руки вказують на близькість Бога, Який діє і супроводжує Свій народ. «Насправді пророцтва недостатньо, щоб звільнити нас від зла, нам потрібно простягнути руки до наших братів і сестер, підтримати їхній шлях», – зазначив Святіший Отець. Говорячи про близькість Мойсея до народу, він підкреслив, що це було нелегким завданням, а тому Мойсею також доводилося боротися з самим собою, тому що часом він переживав моменти темряви та спустошення (пор. Чис. 11,11,14). «І все ж Мойсей не відступав: завжди був поруч із Богом, ніколи не віддалявся від свого народу. Ми також маємо таке завдання: простягати руки, піднімати наших братів, нагадувати їм, що Бог вірний своїм обітницям, заохочувати їх йти вперед. Наші руки були “помазані Духом” не тільки для сакральних обрядів, але щоб підбадьорювати, допомагати, супроводжувати людей, щоб вийти з того, що їх паралізує, з того, що замикає і наводить страх», – вказав Папа Франциск. Звертаючись до іншого образу Мойсея – його піднятих рук до неба, Святіший Отець зазначив, що вони виражають справжню боротьбу з Богом, щоб Він не покинув Ізраїль після гріха ідолопоклонства. «Підтримувати боротьбу людей молитвою перед Богом, залучати прощення, здійснювати примирення у значенні каналів милосердя Бога, Який прощає гріхи: це наше завдання як заступників!» – наголосив Папа.
Жертовність заступництва
Підсумовуючи, Святіший Отець сказав, що образ Мойсея спонукає духовенство та богопосвячених осіб бути пророками, сподвижниками, заступниками, показувати своїм життям таємницю близькості Бога до Його народу, що часто може коштувати й життя. «Можемо пригадати святого Даніеля Комбоні, який разом зі своїми братами-місіонерами здійснив велику справу євангелізації на цій землі: він казав, що місіонер повинен бути готовий зробити все для Христа та Євангелія, і що існує потреба в сміливих і великодушних душах, які знають, як страждати і вмирати за Африку», – відзначив Святіший Отець. На завершення він подякував присутнім за їхнє служіння серед багатьох випробувань і труднощів, стаючи знаряддям спасіння для інших.
Після зустрічі з єпископатом і духовенством, Папа Франциск в Апостольській нунціатурі провів зутріч зі співбратами-єзуїтами, які служать на цих теренах.
