Папа: коли політик не вміє служити, він не є добрим політиком
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Участь – це ліки на рани демократії, а тому заохочую вас зробити свій внесок, брати участь і запрошувати до цього ровесників, завжди з метою служіння та в стилі служіння», – із такими побажаннями Папа Франциск звернувся до молодих учасників суспільно-політичного формаційного курсу, організованого в рамках «Проекту Полікоро».
Згаданий проект – це ініціатива Італійської Єпископської Конференції, що старається давати відповідь на проблеми безробіття, особливо, серед молоді, здійснюючи різні формаційні проекти та підтримуючи молодіжне підприємництво в перспективі субсидіарності, солідарності та законності, згідно з принципами соціальної доктрини Церкви. Назва походить від назви італійського міста, де 14 грудня 1995 року відбулася перша тематична конференція.
Війна – це поразка політики
В рамках ініціативи виникла програма суспільно-политичного формування, продиктована необхідністю вишколу для служіння в суспільстві й політиці. Приймаючи її учасників у суботу, 18 березня 2023 р., Папа похвалив це починання, яке цього року обрало тему миру. «Це тема, – сказав він, – якої не може забракнути в суспільно-політичному формуванні, і вона, на жаль, стала нагальною через актуальну ситуацію. Війна – це поразка політики». Але в той час, як існує потреба «в кращій політиці», сьогодні політика «не втішається доброю славою, особливо серед молоді». Причин для цього, за словами Святішого Отця, багато, як от корупція, неефективність, віддаленість від життя людей, але «саме через це ще більше потрібною є добра політика», а різницю творять особи.
Два біблійні приклади
У цьому контексті Папа Франциск навів біблійний приклад царя Ахава, який підступом заволодів виноградником Навота. Він, за його словами, представляє «гіршу політику, яка шукає не спільне добро, а часткові інтереси». Ахав є не батьком, а паном, його правління – домінування. «Політика, яка здійснює владу як домінування, а не як служіння, не є здатною до піклування, вона розтоптує вбогих, визискує землю та вирішує конфлікти за допомогою війни», – зазначив Святіший Отець, вказуючи далі на приклад старозавітного Йосифа. Той, потрапивши невільником у Єгипет, через деякий час стає заступником фараона. «Йосиф не поводиться як володар, а як батько: він піклується про країну; коли наближається голод, то організовує запаси зерна для спільного блага», – зауважив Папа, підкреслюючи, що особисто зазнавши несправедливість, він не шукає свої інтереси, але стає ремісником миру й будує стосунки, здатні оновити суспільство.
Риси доброї політики
Як зазначив Святіший Отець, ці два приклади допомагають нам зрозуміти, «яка духовність може надихати політику». Він виокремив два аспекти, вказуючи на лагідність як «вияв любові, що стає близькою і конкретною», та на плідність, складовими якої є здатність ділитися, далекоглядний погляд, діалог, довіра, слухання. «Це означає дивитися у прийдешнє та вкладати в майбутні покоління, запускати процеси, а не займати простір», – додав він.
Підсумовуючи, Папа поставив присутнім кілька запитань, на які, за його словами, повинен давати кожен політик: «Скільки любові я вклав у свою працю? В чому я причинився до поступу народу? Який слід я залишив у житті суспільства?». Він закликав перейматися не «електоральною згодою та особистим успіхом», але «залучати людей, вивільняти підприємливість, причинятися до розквіту мрій і допомагати відчувати красу приналежності до спільноти».
