Папа до духовенства та чернецтва Угорщини: будьте пророками в сьогоденні

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

Увечері 28 квітня 2023 р., перший день своєї Апостольської подорожі в Угорщину, Папа Франциск зустрівся у катедральному соборі святого Стефана в Будапешті з єпископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами, семінаристами та душпастирськими співпрацівниками. Після привітання Голови єпископської конференції Угорщини та свідчень священників, черниці та катехитки, Святіший Отець зосередився на викликах сучасності, які вимагають від християн по-новому приглянутись до коріння Євангелія, яке вказує на приклад Христа та на Його любов, яка є основою єдності членів Церкви.

Дві спокуси сучасної доби

На початку зустрічі Папа Франциск наголосив на гаслі Апостольської подорожі: «Христос – наше майбутнє», додавши, що Христос є початком і кінцем, основою та кінцевою метою людства (пор. Од. 1,17). «Наше життя, хоч і позначене крихкістю, міцно утримується в Його руках. Якщо забудемо про це, то й ми, душпастирі та миряни, будемо шукати людських засобів і знарядь, щоб захиститися від світу, закриваючись у наших комфортних і спокійних релігійних оазах; або, навпаки, ми пристосуємося до мінливих вітрів світськості, і тоді наше християнство втратить силу і ми перестанемо бути сіллю землі», – зауважив Святіший Отець.

Він перестеріг перед двома спокусами: прочитання сучасної історії в катастрофічному ключі та наївне прочитання свого часу, що базується на конформізмі, який змушує нас вірити, що по суті все добре, що світ уже змінився і нам потрібно адаптуватися. «Проти катастрофічності пораженства та світського конформізму Євангеліє дарує нам нові очі, дає нам благодать розрізнення, щоб увійти в наш час із гостинним наставленням, але також і з духом пророцтва. Отже, з прийняттям, відкритим на пророцтво», – сказав Папа Франциск. У цьому контексті він звернув увагу на євангельський образ смоківниці (пор. Мр. 13,28-29). «Ми покликані прийняти час, у якому живемо, як плодоносна рослина, з його змінами та викликами, бо саме через усе це – говорить Євангеліє – наближається Господь. А між тим ми покликані обробляти цю нашу пору, прочитувати її, сіяти в ній Євангеліє, обрізати сухі гілки зла, приносити плід. Ми покликані до прийняття з пророцтвом», – зазначив Святіший Отець.

Нові виклики перед християнами

«Йдеться про те, щоб вчитися розпізнавати знаки Божої присутності в реальності, навіть там, де вона не виявляється явно позначеною християнським духом і зустрічає нас своїм характером виклику чи запитання. І, водночас, йдеться про те, щоб тлумачити все у світлі Євангелія, не будучи зісвітченими, а як благовісники та свідки християнського пророцтва», – вів далі Папа, говорячи про особливості пророчого прийняття. Зауваживши, що навіть тут, де традиція віри залишається глибоко вкоріненою, бачимо поширення секуляризму, який загрожує сім’ям та наражає молодь на модель життя, засновану на матеріалізмі та гедонізмі. «Але ці реалії можуть представляти для нас, християн, шанс, оскільки вони стимулюють віру та поглиблення деяких тем, вони запрошують нас запитувати себе, яким чином ці виклики можуть увійти в діалог з Євангелієм, шукати нові шляхи, засоби та мови», – підкреслив Святіший Отець.

Співпраця та потреба молитви

За словами Папи, діалог християн зі світом вимагає від християнської спільноти свідчення, що не є легким завданням. «Зокрема, я хотів би відзначити перевантаженість священиків роботою. З одного боку, справді, потреби парафіяльного та душпастирського життя численні, а з іншого – покликань стає дедалі менше, а священиків мало, часто в похилому віці та з деякими ознаками втоми. Цей стан, спільний для багатьох європейських реалій, щодо якого важливо, щоб кожен – душпастирі та миряни – почувався співвідповідальним: передусім у молитві, тому що відповіді приходять від Господа, а не від світу, від кивоту, а не від комп'ютера. А відтак з пристрасністю до душпастирського покликання, з ентузіазмом шукаючи способів, щоби запропонувати молоді чарівність наслідування Ісуса навіть у особливому посвяченні», – сказав Папа Франциск. Він закликав шукати можливі шляхи, щоб радісно співпрацювати у справі Євангелія, виокремивши свідчення катехитки Доріни про необхідність достукуватись до інших через розповіді та спілкування, торкаючись повсякденного життя.

Плекання єдності у справі Євангелія

Говорячи про Церкву, Святіший Отець закликав до єдності, яка досягається завдяки Божій любові, що є даром Святого Духа. «Якщо ми віддалені один від одного або поділені, якщо ми стаємо жорсткими в позиціях і групах, ми не приносимо плоду», – зазначив Папа, перестерігаючи перед ідеологічними позиціями та поляризацією у політичних чи соціальних аспектах. «Найперша душпастирська діяльність – це свідчення сопричастя, тому що Бог є сопричастям і присутній там, де є братня любов. Подолаймо людські розбіжності, щоб разом працювати у Господньому винограднику! Занурюймося в дух Євангелія, вкорінюймося в молитві, особливо в адорації та слуханні Слова Божого, плекаймо постійне формування, братерство, близькість і увагу до інших. Великий скарб вкладено в наші руки, не марнуймо його на гонитву за другорядним в порівнянні з Євангелієм!» – закликав Святіший Отець, застерігаючи в цьому контексті від пліткування.

Святі приклади віри

Звертаючись до священників, Папа закликав їх мати милосердні та співчутливі підходи, на зразок блаженного Яноша Бреннера, угорського священника, який був вбитий з ненависті до віри під час панування комуністичного режиму. «Блаженний Янош зазнав стільки страждань на власній шкурі, і йому було б легко затаїти образу, закритися, бути жорстокосердим. Натомість він був добрим пастирем. Цього вимагається від усіх нас, особливо від священиків: милосердного погляду, співчутливого серця, яке завжди прощає, яке завжди допомагає почати все спочатку, яке приймає і не засуджує, не проганяє, підбадьорює і не критикує, служить і не пліткує», – наголосив Святіший Отець. У такий спосіб ми вчимося пророчого прийняття, що означає також передавати Господню розраду в ситуаціях болю та бідності в світі, залишатися поруч із переслідуваними християнами, мігрантами, які шукають прийняття, людьми інших етнічних груп та з усіма, хто цього потребує.

Прикладом цього наставлення є святий Мартин, якого з особливо вшановують в Угорщині. «Його жест поділитися плащем з бідними – це набагато більше, ніж благодійність: це образ Церкви, до якого слід прагнути, це те, що Церква Угорщини може принести як пророцтво в серце Європи: милосердя і близькість», – сказав Папа Франциск, згадавши у цьому контексті про приклад життя першого короля Угорщини – святого Стефана.

На завершення Святіший Отець закликав присутніх бути свідками євангельського пророцтва та людьми молитви. «Молюся за вас, щоб за прикладом ваших великих свідків віри, вас ніколи не охопила внутрішня втома і ви з радістю прямували вперед», – підсумував він.