Папа: всі церковні служіння є вираженням єдиної місії Церкви

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Всі служіння в Церкві є вираженням єдиної місії Церкви, всі вони є формами служіння іншим. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у суботу, 22 квітня 2023 р., учасників Пленарної асамблеї Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, тема якої була: «Миряни та служіння в синодальній Церкві». Святіший Отець подякував дикастерії за працю, сфера діяльності якої стосується «щоденного життя багатьох людей», а тому її можна назвати «народною» дикастерією.

Джерела служіння Церкви

Переходячи до роздумів над зазначеною темою, Папа зауважив, що коли говорять про служіння, то на думку відразу спадають «настановлені» служіння, які є добре відомими, – читця, аколіта та катехита. Їх характерною рисою є спеціальний церковний акт поставлення, вони пов’язані із рукоположеними служіннями. Однак, як підкреслив Святіший Отець, вони «не вичерпують сферу служінь у Церкві», яка є набагато ширшою та стосується всіх вірних. Але про це мало говориться, тому тема цієї пленарної асамблеї є важливою.

Заохотивши замислитися над джерелами цих дарів, Наступник святого Петра вказав на два. Першим є Хрещення, в якому «коріння загального священства всіх вірних, що в свою чергу виражається у служіннях». Друге – це дари Святого Духа, Його харизми, «які Він розподіляє серед Божого люду для його збудування». Динамізм є наступним: спочатку з’являється харизма, викликана Духом, далі Церква розпізнає її як корисне служіння в спільноті, тоді вводиться і поширюється відповідне особливе служіння.

Ділянки застосування

За словами Святішого Отця, цим пояснюється, чому сфера служінь у Церкві не може применшуватися до установлених служінь. Також і сьогодні, як і в перших громадах, перед обличчям особливих потреб пастирі можуть доручати мирянам певні допоміжні функції, не вдаючись до установлення служінь. Крім того, «миряни можуть виконувати розмаїття завдань, які виражають їхню участь у пророчій і царській місії Христа», і не лише в Церкві, але й у середовищах щоденного життя, тобто, йдеться не тільки про заступання якихось служінь, але виконання притаманних саме мирянам.

У цьому контексті Папа виокремив «вимоги, пов’язані з давніми і новими формами бідності», де можуть сформуватися різні форми діяльності, що складають справжні і властиві служіння, які крім «простого соціального зобов’язання» перетворюються в жест «прекрасного і великого особистого свідчення». Він також згадав про сім’ю, покликаючись на Апостольське напоумлення святого Івана Павла ІІ Christifideles laici, де вказується на існування служінь, основою яких є не тільки таїнства Хрещення та Конфірмації, але й Подружжя. У Familiaris consortio говориться про виховну місію сім’ї як євагелізаційне служіння, а святий Павло VI про місіонерське покликання подружньої пари писав у Evangelii nuntiandi як про таке, що виражається за межами самої ж сім’ї.

Місія та служіння

Наступник святого Петра наголосив на тому, що служіння та уряди «ніколи не повинні ставати самореференційними», зазначаючи, що його дратує, коли він бачить, як особи, що виконують певні служіння, «надимаються». Він наголосив, що усі служіння є вираженням єдиної місії Церкви, всі вони є формами служіння іншим. Папа нагадав, що слово «ministero», який позначаються служіння, походить від «minus», тобто, «менший», що перегукується із Христовим повчанням про те, що той, хто має бути великим, нехай стане всім слугою. «В цьому полягає справжня мотивація, що повинна надихати кожного вірного, приймаючи будь-яке церковне завдання, будь-яке зобов’язання християнського свідчення серед дійсності, в якій він живе: бажання послужити братам і сестрам, а в них – служити Христові», – підкреслив Папа.