Папа священикам: будьте пророками помазання Духом і апостолами гармонії
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Дух Господній на мені», – сказав Христос, розпочинаючи свою проповідницьку діяльність в синагозі Назарету. Звернувши увагу на те, що Господній Дух є початком усього, саме Йому Папа Франциск присвятив свою проповідь, яку виголосив під час Святої Меси мира, яку у Великий Четвер, 6 квітня 2023 р., він очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані, й на яку зібралися священики Римської дієцезії, яким Єпископ Риму нагадав, що «без Господнього Духа немає християнського життя, а без Його помазання немає святості». «Він – головна дійова Особа, а сьогодні, в день народження священства, прекрасним є визнати, що на початку нашого служіння є Він, на початку життя та живучості кожного пастиря», – додав проповідник, нагадавши, що свята Мати Церква вчить нас визнавати Святого Духа як «подателя життя».
Помазані Святим Духом
За словами Папи, кожен може повторити за Ісусом: «Дух Господній на мені», бо кожен християнин, і тим більше – священик, може сказати за Ісаєю: «Бо Господь посвятив мене помазанням». «Браття, без якоїсь заслуги, задля чистої благодаті, ми отримали помазання, яке зробило нас отцями і пастирями серед святого Божого люду», – сказав він, запросивши замислитися саме над цим аспектом, яким є помазання.
Святіший Отець нагадав, що після першого «помазання» ще в лоні Марії, Святий Дух зійшов на Ісуса в Йордані. Відтоді, як повчає святий Василій, кожна Христова дія сповнялася «у соприсутності Святого Духа». Силою цього помазання Він проповідував і чинив чуда. Ісус і Дух діють разом, немов «дві руки Отця, простягнені до нас, які обіймають і підводять нас». І Ними «позначені наші руки». «Так, браття, Господь не тільки вибрав і покликав нас, Він влив у нас помазання Свого Духа, того ж, Який зійшов на апостолів», – мовив Папа, звернувши увагу на те, як П’ятидесятниця перемінила учнів.
Поворотні моменти священства
Як зауважив проповідник, схожий шлях «охоплює наше священиче й апостольське життя». «Також і ми мали перше помазання, що почалося із покликання любові, яке захопило наше серце. Задля нього ми залишили свій причал і на цей оригінальний ентузіазм зійшла сила Святого Духа, Який посвятив нас. Потім, відповідно до Божих ритмів, для кожного з нас настає пасхальний момент, який позначає момент істини», – сказав Святіший Отець, звертаючи увагу не те, що це «момент кризи, що може мати різні форми». Бо кожен, раніше або пізніше, відчуває розчарування, втому, слабкість. І це – вирішальний момент для того, хто отримав помазання, з якого можна «вийти зле, опускаючись до посередності», втягуючись у «нормальність», в якій «нашіптують три небезпечні спокуси», якими є компроміс, сурогати та знеохочення.
Але ця криза, за словами Папи, може стати також «поворотним моментом священства», вирішальним етапом духовного життя, «на якому потрібно здійснити остаточний вибір між Ісусом і світом». Це благословенний час, коли «ми, як і апостоли під час Пасхи, покликані бути достатньо покірними, щоби визнати, що нас переміг впокорений і розіп’ятий Христос», і погодитися «ступити на дорогу Святого Духа». Це час, щоби ми, подібно до апостолів, прийняли «друге помазання», приймаючи Святого Духа «не на ентузіазм наших мрій, а на крихкість нашої дійсності».
Хто є справжнім героєм?
Дорогою до цього, як підкреслив далі проповідник, є «допустити істину про власну слабкість». «Дух істини» спонукає нас заглянути в наше нутро, і запитувати себе, чи моя самореалізація залежить від моєї вправності, від посади, від похвали, від кар’єри, від настоятелів, від комфорту, а чи від помазання, що наповняє ароматом моє життя? «Браття, священича зрілість приходить від Святого Духа, вона сповняється тоді, коли Він стає головною дійовою Особою нашого життя», – наголосив Папа, додаючи, що тоді перспектива змінюється, навіть розчарування та гіркота, бо вже не йдеться про те, щоби почуватися краще через пристосування, але про те, щоби «повністю, нічого не затримуючи для себе, вручитися Тому, Хто пронизав нас своїм помазанням і хоче зійти в нас аж до кінця».
Зберегти аромат помазання
Далі Наступник святого Петра перестеріг від спокуси лицемірства. Він зазначив, що якщо дозволимо Святому Духові діяти в нас, то збережемо помазання, оскільки «відразу вийде на яв облуда, співжити з якою ми спокушені». У Книзі Когелета знаходимо слова: «Мертва муха псує масть мировара». «Це правда: кожна дволикість, яка закрадається, є небезпечною. Її потрібно не толерувати, а виводити на світло Духа», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що ця боротьба є незамінною для кожного священика, бо як навчав святий Григорій Великий, «хто звіщає Боже слово, нехай спершу присвятить увагу своєму способові життя, бо з нього черпаючи, навчиться що і як говорити». Й цим внутрішнім учителем є Святий Дух. «Браття, бережімо помазання. Нехай же призивання Святого Духа не буде випадковою практикою, а щоденним подихом. Я, посвячений Ним, покликаний занурюватися в Ньому, дозволити Його світлу ввійти в мою тьмяність, щоби віднайти істину про те, ким я є», – мовив проповідник.
Джерело гармонії
Наслідком помазання є покликання нести радісну звістку про визволення, зцілення та благодать. Все це, як зауважив Папа, можна підсумувати словами: нести гармонію туди, де її немає. Отож, наслідком помазання є гармонія, бо «Святий Дух, насправді, – це гармонія». Тут, на землі, Він у Церкві «пробуджує розмаїття харизм та складає їх у єдність, творить згоду, яка ґрунтується не на уодноманітненні, але на креативності любові». «Будувати гармонію – це те, чого Він прагне, насамперед, через тих, на кого Він вилив своє помазання. Браття, будування гармонії між нами – це не стільки хороший метод для того, щоби церковні кампанії мали кращий перебіг, це не питання стратегії чи ввічливості. Йдеться про внутрішню вимогу життя Святого Духа. Грішимо проти Святого Духа, Який є гармонією, коли стаємо, навіть через легковажність, засобами поділів», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що тоді граємо в гру неприятеля. Тому треба бути пильними, щоби «не забруднювати помазання Духа та ризу Матері Церкви» поділами та поляризацією.
Покликані берегти гармонію
Папа підкреслив, що гармонія – це щось більше, ніж одна з чеснот. З цього випливає заохочення для священиків берегти гармонію, «починаючи не від інших, але кожен від себе», запитуючи себе, чи в тому, що говорю або пишу, прослідковується печать Духа, а чи печать світу. В цьому світлі Папа нагадав також про священичу ввічливість, запитуючи: «Якщо люди навіть у нас зустрічатимуть невдоволених і незадоволених осіб, які критикують і показують пальцем, то чи побачать гармонію?». «Як же багато людей не наближаються або віддалюються, бо в Церкві почуваються не прийнятими та любленими, а підозрюваними та осудженими», – вів далі він, наголошуючи на тому, що «бути різкими й тими, що нарікають», не тільки не приносить нічого доброго, але й «псує звіщення, бо є антисвідченням про Бога, Який є сопричастям і гармонією».
Слово вдячності
Врешті, останні слова, з якими Єпископ Риму звернувся до священиків, були слова вдячності. Папа подякував за їхнє свідчення і за їхнє служіння, за «приховане добро», яке вони чинять, «за прощення та розраду», які вони дарують у Боже ім’я. «Дякую вам за ваше служіння, яке ви часто звершується серед труднощів, нерозуміння та незначного визнання. Браття, нехай же Божий Дух, Який ніколи не розчаровує того, хто на Нього покладає своє уповання, наповнить вас миром і приведе до сповнення те, що розпочав у вас, щоби ви були пророками Його помазання та апостолами гармонії», – побажав він.
Відновлення обітниць і посвячення єлею
Після короткої призадуми відбулося відновлення священичих обітниць, що завершилося молитвою літургійного збору за всіх священиків. Далі відбувся обряд посвячення священних єлеїв, які використовуються при уділенні святих таїнств: єлею катехуменів, що вживається при Хрищенні, єлею хворих, що використовується для таїнства Єлеопомазання, та мира, що вживається при уділенні таїнств Конфірмації та Священства.
