Папа єзуїтам в Угорщині: Церква повинна рухатися вперед
Світлана Духович – Ватикан
Зустріч Папи Франциска з єзуїтами в країнах, які він відвідує, вже стала традицією, традиційною стала також публікація викладу їхньої розмови, що відбувається у формі запитань-відповідей, в журналі «La Civiltà cattolica». У вівторок, 9 травня 2023 р., на сторінках цього єзуїтського часопису з'явився виклад такого діалогу, що мав місце в Апостольській нунціатурі в Будапешті 29 квітня, на другий день Апостольської подорожі Святішого Отця в Угорщину.
Виховання молоді
На деякі запитання своїх співбратів Папа Франциск відповідав коротко. Так, наприклад, на запитання про те, як слід провадити душпастирство молоді, Єпископ Риму сказав, що ключовим словом є “свідчення”. «Без свідчення нічого не можна робити. А свідчення означає послідовність життя», – підкреслив він.
Одне з наступних запитань стосувалося формації молодих єзуїтів та молоді загалом. Наступник святого Петра підкреслив, що з молоддю слід говорити ясно і, знову ж таки, демонструвати послідовність. «Молоді люди мають знатність відчувати, коли немає послідовності. І з молоддю, яка проходить формацію, слід говорити як з дорослими, як з чоловіками, а не як з дітьми», – зазначив він, додаючи, що важливим елементом є також автентичність та спілкування з літніми ченцями.
Про ставлення до тих, хто скоїв злочин сексуального насильства
Один зі учасників зустрічі поставив Святішому Отцеві запитання про те, як проявляти християнську любов до тих, хто скоїв сексуальне насильство. «Євангеліє просить нас любити, але як ми можемо одночасно любити тих людей, які зазнали насильства, і їхніх кривдників?» – запитав єзуїт.
Відповідаючи, Папа зауважив, що це нелегко. Засудження насильника, за його словами, слід розуміти як акт милосердя стосовно нього. Логіка любові до ворога, власне, також виражається і в такий спосіб. І це нелегко зрозуміти і прожити. « Насильник – це ворог. Кожен із нас відчуває це, тому що ототожнює себе зі стражданнями жертв насильства. Коли чуємо, які наслідки насильство залишає в серцях людей, які його зазнали, це надзвичайно вражає. І розмова з кривдником також викликає у нас огиду, це нелегко. Але й вони є дітьми Божими, і тут потрібна душпастирська опіка. Вони заслуговують на покарання, але також і на душпастирську опіку. Як це зробити? Це непросто», – додав він.
Запитання про часи військової диктатури в Аргентині
Наступне запитання стосувалося подій, що мали місце в 70-х роках в Аргентині, коли отець Хорхе Берґольйо був провінційним настоятелем Товариства Ісуса в цій країні (1973-1979). У 1976 році, під час Брудної війни, аргентинські військові викрали священиків єзуїтів Ференса Яліча й Орландо Йоріо, які виконували своє служіння в одному із бідних районів, звинувачуючи їх у співпраці з силами опору. Їх утримували в полоні і піддавали тортурам, а після п’яти місяців звільнили. У 2005 році один правозахисник звинуватив кардинала Хорхе Маріо Берґольйо, тодішнього Архиєпископа Буенос-Айреса, в причетності до викрадення. Пізніше це обвинувачення було спростовано самим отцем Ялічем, який сказав, що самі викрадачі схиляли двох в’язнів до того, щоб вони повірили, що їх «продав» їхній Провінційний Настоятель, тоді 36-річний отець Хорхе Маріо.
Спілкуючись на цю тему зі своїми співбратами в Угорщині, Папа Франциск зауважив, що місяць тому Єпископська Конференція Аргентини опублікувала два томи із трьох запланованих, що містять документи, які розкривають те, що сталося між Церквою та тодішньою військовою диктатурою в країні. Єпископ Риму зауважив також, що певні політичні сили в Аргентині, налаштовані проти нього, підняли не стільки проблему Яліча, скільки поставили під сумнів весь його спосіб дій під час диктатури. «Тому вони подали на мене в суд, – розповів Папа, – мені дали можливість вибрати, де проводити допит, і я вирішив зробити це в єпископаті». Допит відбувся 8 листопада 2010 року і тривав приблизно чотири години, і зрештою невинуватість кардинала Хорхе Бенґольйо була доведена. Святіший Отець додав, що одного із трьох суддів він зустрів у Римі вже будучи Папою. «Він чітко сказав мені, що вони отримали вказівку уряду засудити мене», – зазначив він.
Церква в діалозі із світом
Один із єзуїтів запитав Папу Франциска про те, як втілювати в життя заклик Другого Ватиканського Собору до Церкви розвивати діалог із сучасним світом. «Я не знаю, як теоретично відповісти, але точно знаю, що Собор ще на стадії втілення, – зазначив він. – Кажуть, що потрібне століття, щоб Собор був повністю засвоєний. І я знаю, що існує сильний опір».
Папа підкреслив, що «потік історії та благодаті тече знизу вверх, як сік дерева, що дає плоди», тому «повертаючись назад, ми не зберігаємо життя». Він процитував слова галльського святого ченця Вікентія Лерінського (V ст.), який у своєму творі Commonitórium primum писав, що «догма християнської релігії також прогресує, закріплюючись з роками, розвиваючись з роками, поглиблюючись з часом». Святіший Отець вказав на небезпеку «бажання повертатися в минуле», ностальгії за минулим. Він пояснив, що саме тому він вирішив, що відтепер всі нововисвячені священики, які хочуть служити згідно з Римським месалом 1962 року, повинні просити окремий дозвіл.
Порада нововисвяченому священикові
Останнє запитання прозвучало з уст єзуїта, який сказав, що через три тижні мають відбутися його пресвітерські свячення. В цьому контексті він попросив Святішого Отця поділитися спогадами про його свячення і дати пораду нововисвяченому священикові.
Папа зазначив, що він отримав свячення разом з іншими чотирма кандидатами. «Я вдячний настоятелям, які нас добре підготували, – зазначив він, – вони організувало гарне, просте свято, без помпезності, в саду факультету. Красиві моменти. І ще мені було приємно бачити, що була присутня група моїх товаришів з хімічної лабораторії, де я працював, усі атеїсти і комуністи. Вони були присутні. Одну з них викрали, а потім убили військові. А щодо поради: не віддаляйся від літніх людей».
