Папа: творити надію вже сьогодні, не зациклюючись на минулому
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
Нещодавно на полицях книгарень з’явилася посмертна книга «Пам'ятаючи про майбутнє. Прямуючи до есхатологічної онтології», авторства православного митрополита Константинопілького патріархату Йоана Зізіуласа, який був співголовою Міжнародної православно-католицької комісії з богословського діалогу та одним з найвідоміших сучасних православних богословів. Його серце перестало битися 2 лютого 2023 року. Передмову до книги про дослідження наслідків есхатології для богослов’я та онтології написав Папа Франциск, який згадує про зустрічі з автором та ділиться кількома своїми роздумами на тему видання.
Вносити майбутнє в теперішнє
Святіший Отець пригадує про своє знайомство з ієрархом у 2013 році у Римі під час свята святих апостолів Петра і Павла. «У наших обмінах думками, під час наступних зустрічей, знову поставала думка про есхатологічне богослов'я, яке він занотовував роками в надії, що зможе зібрати це в книгу. Коли ми молилися і роздумували про християнську єдність, він ділився своїм реалізмом: тільки в кінці часів вона може бути реалізована. А поки що ми повинні робити все можливе, spes contra spem, щоб продовжувати шукати її разом», – пише Папа Франциск, додаючи заувагу, що майбутнє приходить в історію, а не виринає з неї.
За його словами, богослов Йоан Зізіулас попереджав про небезпеку того, що зацикленість на минулому може зробити нас, передусім, в'язнями зроблених помилок, невдалих спроб та сприяти вихованню недовіри, від чого страждають також екуменічні зусилля. «Цінність наших традицій полягає в тому, щоб відкривати шлях, а якщо натомість його закривають, якщо нас стримують, то це означає, що ми неправильно їх інтерпретуємо, перебуваємо в полоні своїх страхів, прив'язані до своїх гарантій, з ризиком перетворити віру на ідеологію і муміфікувати істину, яка в Христі завжди є життям і дорогою (пор. Йо 14,6)», – зазначає Святіший Отець.
Пробудити надію
Папа також торкається есхатології митрополита Зізіуласа, яка стосувалася не кінця часів, а була реалізацією Божого Царства в історії, Євхаристії та в житті святих. «Есхатон стукає в наше повсякденне життя, закликає до співпраці, послаблює наші кайдани, вивільняє темп доброго життя. І саме в самому серці євхаристійного канону Церква, за Зізіуласом, “пам'ятає про майбутнє”, творячи в розділах цієї книги доксологію “Того, хто приходить”, богослов'я, написане навколішки, в очікуванні», – зауважує Святіший Отець. На завершення передмови він закликає пробудити в собі надію того, чого сподіваємося (пор. Євр 11,1), даючи «відчутний і щоденний, смиренний і беззбройний» знак «Того, Хто є і Хто був і Хто приходить» (Одкр 1,8).
