Папа кармеліткам: бути відкритими на новизну Євангелія
с. Емілія Вандич, СНДМ. – Ватикан
У четвер, 18 квітня 2024 року, Папа Франциск прийняв на аудієнції настоятельок та делегаток Ордену Кармеліток Босих, які зібралися, щоб разом роздумувати і працювати над переглядом конституцій, що були прийняті в 1990 році. Він зазначив, що ця зустріч є важливою, адже «вона не лише відповідає на людські потреби та непередбачувані обставини життя спільноти, але є також “часом Духа”, який вони покликані прожити як нагоду для молитви та розпізнавання». Папа підкреслив, що завдання монахинь – бути «відкритими на те, що Святий Дух хоче запропонувати» та «знаходити нові мови, нові шляхи і нові інструменти, які зможуть надати більшого динамізму споглядальному життю, до якого їх покликав Господь».
Зберігати пам’ять про минуле, дивлячись в майбутнє
Єпископ Риму зазначив, що «перегляд Конституцій означає зберігати пам’ять про минуле, щоб дивитися в майбутнє», додаючи, що «споглядальне покликання не провадить до того, щоб зберігати попіл, але щоб підтримувати вогонь, який наново розгоряється та зігріває Церкву і світ». Отож, за словами Папи, «пам’ять про їхню історію і про все, що визріло з роками в конституціях, є багатством, яке повинно залишатися відкритим на натхнення Святого Духа, на вічну новизну Євангелія, на знаки, які Господь дає нам через життя і людські виклики». Він підкреслив, що саме «в такий спосіб зберігається харизма. Вона не змінюється, вона слухає і постійно відкрита на те, чого хоче Господь».
Динамізм споглядання – це динамізм любові
Це стосується всіх інститутів богопосвяченого життя, але особливо затворниць, які «особливо це відчувають, тому що живуть в напрузі між відокремленням від світу і зануренням в нього». Папа зазначив, що «динамізм споглядання – це завжди динамізм любові, це завжди драбина, яка підносить нас до Бога, але не для того, щоб відірвати нас від землі, а для того, щоб ми жили нею в глибині, як свідки любові, яку ми отримали».
Наступник святого Петра пригадав, що свята Тереза «була переконана, що містичний і внутрішній союз, яким Бог прив’язує душу до Себе, наче “запечатуючи” її Своєю любов’ю, пронизує і перетворює все наше життя, не відокремлюючи нас від щоденних занять і не пропонуючи втечі в духовні справи». Вона стверджувала, що «час, присвячений тиші і молитві, необхідний, але його слід розуміти як джерело апостольства і всіх тих щоденних завдань, які Господь ставить перед нами, щоб служити Церкві».
Євангельська надія – світло для вирішення проблем
«Тоді споглядальне життя не ризикує бути зведеним до духовної інерції, яка відволікає від обов’язків повсякденного життя, а навпаки, продовжує давати внутрішнє світло для розпізнавання», – вів далі Папа запитуючи, яке світло потрібне для перегляду конституцій, вирішення багатьох конкретних проблем монастирів і життя спільнот? Цим світлом, за його словами, є «євангельська надія», яка «відрізняється від ілюзій, заснованих на людських розрахунках». «Вона означає довірити себе Богові, навчитися читати знаки, які Він дає нам, щоб розпізнати майбутнє, вміти зробити відважні і ризиковані рішення, навіть якщо мета, до якої вони нас приведуть, на той момент залишається невідомою», – підкреслив він. «Євангельська надія йде в іншому напрямку, вона дає нам радість історії, яку ми прожили дотепер, але вона також робить нас здатними дивитися в майбутнє, з тим корінням, яке ми отримали», – додав Святіший Отець, заохотивши черниць «дивитися в майбутнє з євангельською надією, босими ногами, тобто зі свободою віддання себе Богові». Він побажав, щоб «це повне занурення в Божу присутність завжди дарувало їм радість братерства і взаємної любові».
