Папа: через милосердя та інклюзивність, дбати про тих, хто страждає

с. Емілія Вандич, СНДМ, – Ватикан

У четвер, 11 квітня 2024 року Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників щорічної Пленарної Асамблеї Папської Біблійної Комісії, під час якої було обговорено тему: «Хвороба і страждання в Біблії». Це дослідження, за словами Папи, «стосується кожної людини, оскільки вона піддана хворобі, крихкості та смерті». Святіший Отець зазначив, що ця тема дуже близька його серцю. «Страждання і хвороба, – вів далі він, – це супротивники, з якими треба боротися, але важливо робити це у спосіб, гідний людини, гуманно: усувати їх, зводячи до табу, про які краще не говорити, можливо, тому що вони шкодять картині ефективності будь-якою ціною, корисній для продавання і заробітку, безумовно, не є вирішенням проблеми». Єпископ Риму наголосив, що «ми всі відчуваємо на собі тягар цих переживань, і нам потрібно допомогти собі пройти через них, проживаючи їх у взаєминах, не замикаючись у собі і не допускаючи, щоб справедливий бунт перетворився на ізоляцію, покинення чи зневіру».

Відрізнити суттєве від несуттєвого

Єпископ Риму зазначив, що завдяки свідченням багатьох братів і сестер знаємо, «що біль і неміч, у світлі віри, можуть стати вирішальними факторами на шляху дозрівання», адже «сито страждань» дозволяє нам «відрізнити суттєве від несуттєвого». Вказуючи на приклад Ісуса, Папа додав, що Христос «закликає нас піклуватися про тих, хто перебуває в ситуації недуги, з рішучістю подолати хворобу; в той же час Він лагідно запрошує нас об’єднати наші страждання з Його спасенною жертвою, як насіння, що приносить плід». У світлі бачення віри Папа запропонував роздуми над двома словами: співчуття та інклюзивність.

Схилятися над стражданнями інших

«Милосердя, – мовив Святіший Отець, – вказує на постійне і притаманне Богові ставлення до уразливих і нужденних людей, з якими Він зустрічається». Він зазначив, що Ісус зворушується «бачачи обличчя багатьох людей, овець без пастиря, які намагаються знайти свій шлях у житті» (пор. Мк 6,34), «співчуває голодному і виснаженому натовпу» (пор. Мк 8,2), невтомно приймає хворих та сліпців; з “великим співчуттям”, Він приймає вдову, яка супроводжує свого єдиного сина до гробу (пор. Лк 7,13). «Це співчуття проявляється як близькість і спонукає Ісуса ототожнити себе зі стражданням: “Я був хворий, і ви відвідали Мене” (Мт 25,36)», – вів далі Папа, наголосивши на співчутті, «що провадить до близькості». В цьому контексті Наступник святого Петра звернув увагу на важливий аспект: «Ісус не пояснює страждання, але схиляється над стражданнями. Він не підходить до болю із загальним заохоченням і порожньою втіхою, але сприймає його драму, піддаючись зворушенню». Святе Письмо, за словами Папи, «в цьому сенсі є просвітленням для нас: воно не залишає нам довідника добрих слів чи збірника рецептів для почуттів, але показує нам обличчя, зустрічі та конкретні історії» як, наприклад, історія Йова.

Співчуття перетворює біль людини

Як зауважив Святіший Отець, відповідь Ісуса є життєвоважливою, бо це відповідь співчуття, яке приймає, а приймаючи, спасає людину і перетворює її біль. «Христос, – сказав він, – перетворив наш біль, зробивши його своїм до глибини душі: проживши його, вистраждавши і принісши як дар любові. Він не давав простих відповідей на наші “чому”, але на хресті зробив наше велике “чому” Своїм власним» (пор. Мк 15,34).

Таким чином, за словами Папи, співчуття підводить нас до інклюзивності. «Хоча це не біблійне слово, воно добре виражає важливу рису Ісусового стилю: Його прагнення шукати грішників, загублених, маргіналізованих, відкинених, щоб прийняти їх у домі Отця (пор. Лк 15)», – мовив Наступник святого Петра наголосивши, що «інклюзивність охоплює також інший аспект: Господь хоче, щоб зцілилася ціла людина: дух, душа і тіло» (пор. 1 Сол. 5:23).

На завершення Папа Франциск побажав Папській Біблійній Комісії успіхів у її праці та підкреслив, що «Боже Слово є потужною протиотрутою проти будь-якої закритості, абстрагування та ідеологізації віри» і що «прочитане в Дусі, в якому було написане, воно збільшує любов до Бога і до людини, спонукає до милосердя та відроджує апостольську ревність».