Папа: мир – це не лише відсутність війни, а й клімат піклування, довіри та любові

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«У світі, глобалізованому як наш, в якому всі ми є взаємозалежними, неможливо рухатися вперед як окремі індивіди, що піклуються лише про свій “город”, турбуючись про свої інтереси; потрібно, натомість, залучатися в мережу та будувати мережу», – сказав Папа Франциск, промовляючи до понад шести тисяч підлітків із мережі навчальних закладів «Школи задля миру», яка об’єднує 137 освітніх закладів із 94 італійських міст. Приймаючи їх у п’ятницю, 19 квітня 2024 р., в залі Павла VI у Ватикані, Святіший Отець також закликав їх не забувати про ровесників з України та Святої Землі.

«Я хотів би поговорити з вами дві хвилинки про війну, – сказав він наприкінці своєї промови. – Згадайте про дітей, які перебувають в умовах війни, подумайте про українських дітей, які розучилися усміхатися... Помоліться за цих дітей, візьміть їх до свого серця... дітей, які перебувають в умовах війни. Подумайте про дітей у Газі, яких обстрілюють, які голодують... Подумайте про дітей. А тепер трохи помовчимо, і кожен з нас згадає про українських дітей і дітей Гази...».

Мріяти про велике

У своїй промові Папа Франциск подякував ініціаторам освітньої мережі «Шкіл миру» за пройдений шлях, «багатий ідеями, ініціативами, освітніми програмами та заходами, що мають на меті поширювати нове бачення світу». За його словами, сьогодні потрібно перемагати спокусу «жити лише сьогоднішнім днем», що несе загрозу «втрати здатності мріяти про велике». «Сьогодні, натомість, як ніколи раніше, потрібно жити відповідально, розширюючи горизонти, дивлячись вперед і сіючи день за днем ті зерна миру, які завтра зможуть прорости і принести плоди», – наголосив він.

Взяти на себе відповідальність

У контексті запланованого на вересень і скликаного ООН «Саміту майбутнього», одним із завдань якого є підписання «Декларації про майбутні покоління», Святіший Отець наголосив на необхідності внеску також і молодих поколінь, щоб «вона не залишилася лише на папері, а ставала конкретною та здійснювалася через відповідні програми і дії змін». «Ви покликані бути головними дійовими особами, а не простими глядачами майбутнього», – сказав Папа, промовляючи до підлітків, які беруть участь у програмі, об’єднаній мрією, яку можна підсумувати словами: «Перемінюймо майбуття. Задля миру з турботою».

«Дійсно, скликання цього всесвітнього саміту нагадує нам про те, що перед нами всіма стоїть завдання побудови кращого майбутнього і, перш за все, що ми повинні будувати його разом!» – мовив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що стурбованість за прийдешній світ і вирішення його проблем не можна лише делегувати певним інституціям чи особам, наділеним повноваженнями, бо «ці речі стосуються нас зблизька, торкаються життя всіх і вимагають від кожного з нас активної участі та особистих зобов’язань».

Колективна мрія

За словами Святішого Отця, це вимагає переходу від «я» до «ми», від «я труджуся для свого добра» до «ми трудимося задля спільного блага, для добра всіх». «Справді, сьогоднішні виклики, а передусім ризики, які, наче темні хмари, нависають над нами, загрожуючи нашому майбутньому, також стали глобальними. Вони торкаються всіх нас, вони кидають виклик усій людській спільноті, вони вимагають відваги і креативності колективної мрії, яка оживляє постійне зусилля, щоб разом протистояти екологічним, економічним, політичним і соціальним кризам, які переживає наша планета», – сказав Папа, наголошуючи, що йдеться про мрію, що вимагає від нас бути пильними, а не приспаними. «Саме так, бо для цього треба працювати, а не спати; виходити на вулицю, а не лежати на дивані; добре користуватися комп'ютерними засобами, а не витрачати час на соціальні мережі; і також – зверніть увагу – така мрія здійснюється через молитву, тобто разом з Богом, а не лише власними силами».

Мир і піклування

Врешті, Святіший Отець присвятив кілька думок ключовим словам діяльності мережі, якими є «мир» і «піклування». За його словами, вони пов’язані між собою, бо «мир – це не лише мовчання зброї та відсутність війни; це атмосфера доброзичливості, довіри та любові, яка може визріти в суспільстві, заснованому на турботливих стосунках, в якому індивідуалізм, відстороненість та байдужість поступаються місцем здатності приділяти увагу іншому, вислуховувати його основні потреби, лікувати його рани, бути для нього інструментом милосердя та зцілення». Адже із «взаємного піклування одні про одних» народжується «інклюзивне суспільство, засноване на мирі та діалогові».