Папа: виховання – це довготривала праця, яка вимагає терпеливості
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Ми потребуємо перейти від культури «я» до культури «ми» і поставити людину в центрі виховного процесу, а така мета досягається через «якісну освіту», яку можна визнати такою на основі «гуманізуючих результатів, а не за її економічними показниками». На цьому Папа Франциск наголошує у своєму зверненні до Міжнародної комісії освітнього апостоляту Товариства Ісуса, яку він прийняв на аудієнції вранці, 24 травня 2024 року.
Святіший Отець вручив у письмовій формі текст промови, в якій зазначає, що метою шкіл, яку провадять єзуїти, є заохотити учнів «ставати агентами змін та євангелізації», даючи можливість «відкрити Бога, присутнього в інших, зокрема, в убогих і марґіналізованих». «У цьому й полягає справжнє виховання: супроводжувати молодих людей, щоб у служінні іншим і в академічній ретельності вони відкривали, як будувати спільне добро», – наголошує він.
Важливість оновлення освітньо-виховних зусиль
Папа Франциск нагадав про ініційований ним Глобальний освітньо-виховний пакт, запропонований для того, щоб оновити «освітні зобов'язання, щоб молоді люди приготувалися і почали змінювати ментальність освіти, зосередженої лише на "моєму" особистому успіху, на ментальність освіти, яка веде їх до відкриття справжньої повноти життя», використовуючи «особисті дарування та здібності у співпраці з іншими для побудови більш людяного і братерського суспільства та світу». Водночас, найкращим способом виховання є особистий приклад, «формуючи в собі те, чого хочемо від наших учнів». «Поставити людину в центр означає змістити центр уваги з себе, щоб почати сприймати інших, особливо тих, хто перебуває на узбіччі нашого суспільства, і які не тільки потребують нашої допомоги, але й мають багато чого навчити нас і запропонувати нам. Ми всі виграємо, коли приймаємо найбідніших і найбеззахисніших серед нас!» – наголошує Наступник святого Петра.
Далекоглядна сівба
На думку Папи Франциска, «без справжніх стосунків вихователів з Господом ніщо інше неможливе». Лише тоді, коли молодь побачить у своїх вихователях, між якими також і батьки, «цей зв'язок з Богом і глибоку пошану до інших і до створіння», вона зможе відчути визвольне і спасенне Христове таїнство. «Виховання – це сівба, і, як каже Святе Письмо, ми часто "сіємо зі сльозами, щоб жати з піснями". Виховання – це довготривала праця, яка вимагає терпеливості, де результати інколи бувають незрозумілими; навіть Ісус не отримав на початку добрих результатів з учнями, але Він був терпеливим, і Він залишається терпеливим з нами, щоб навчити нас, що виховувати означає чекати, бути витривалими і наполегливими з любов'ю», – підкреслив Святіший Отець.