Папа: справжній синодальний дух сприяє братерському примиренню
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Надихати, мотивувати та пробуджувати свободу, щоб кожна церковна та суспільна дійсність розпізнавала власний шлях, ступаючи також за спонуками Святого Духа, в сопричасті з Вселенською Церквою. Таким за словами Папи Франциска, є завдання Папської Комісії з питань Латинської Америки, яка цими днями зібралася у Ватикані на свою пленарну зустріч. Приймаючи її учасників на аудієнції в четвер, 27 червня 2024 р., Святіший Отець поділився думками щодо трьох ключових питань, які вони розглядатимуть: які практики розвивати в тому, що стосується розвитку в регіоні, як євангелізувати соціальну сферу, сприяючи братерству в умовах поляризації? Яке служіння комісія має надавати єпископським конференціям та дикастеріям Апостольської Столиці?
На дорозі постійного оновлення
За словами Папи, всі ці питання поєднує тема «синодальної реформи», яку повинна провести Церква, «щоб ще більше і краще проглядалося істинне обличчя Ісуса Христа». У цьому контексті він навів визначення «справжньої реформи» Церкви, яке свого часу пропонував кардинал Йозеф Ратцінґер, який писав, що реформа – це завжди «ablatio», тобто, усування, щоб ставала видимою «nobilis forma». Як зауважив Святіший Отець, в Апостольській конституції Praedicate evangelium він прагнув причинитися власне до цього «ablatio» в реформі Римської курії, щоб її структури ставали «дияконією» тобто, служінням. В цьому світлі завдання Комісії з питань Латинської Америки є «тактовно, розсудливо та ефективно допомагати тому, щоб ми жили синодальністю – динамічним виміром сопричастя». Не йдеться про те, щоб «підміняти собою будь-яку дійову особу латиноамериканського церковного життя», але підтримувати їх у їхній діяльності.
Приклад синодального навернення
Щоб пояснити, що він має на увазі, Святіший Отець обрав близький цьому регіонові випадок, а саме об’явлення Богородиці в Ґвадалупе святому Хуанові Дієґо. Пречиста Діва обрала його не з огляду на ерудицію, організаційні здібності чи зв’язки з владою. Він був простим індіанцем, який усвідомлював свою незначність, але в поєднанні з відкриттям великої любові та близькості Богородиці, це зробило його спроможним піти до єпископа, та «з любов’ю і ясністю говорити про те, чого небесна Пані від нього вимагала». Єпископ, який має відповідне служіння, яке мусить виконати, вимагає знаку, а Хуан Дієґо проявляє слухняність і знаходить те, чого шукав на горі Тепеяк.
«У цих сценах ми з простотою і глибиною бачимо одночасно синодальність і сопричастя. Мирянин проголошує Добру Новину, покладаючись в основному на церковний і надприродний вимір своєї місії, а не на власні сили. Це прекрасний досвід синодального навернення! Ця ж довіра дозволяє йому без ускладнень визнати відповідальність, яку єпископ несе в спільноті. Результатом цієї синодальної та сопричасної вправи є не тільки троянди, які з'являються перед усіма, не тільки чудесний образ, відбитий на тильмі святого, але й початок процесу братерського примирення між ворогуючими народами», – сказав Папа, підкресливши, що саме це повинна підтримувати комісія в усьому регіоні.
Нести звіщення надії
Підсумовуючи, Святіший Отець також загадав про те, що в буллі проголошення вже близького звичайного Ювілею 2025 року він писав, що «через юного Хуана Дієго Божа Матір передала революційне послання надії, яке і сьогодні повторює всім паломникам і вірним: “Чи ж не я тут, що є твоєю матір’ю?”». Папа висловив сподівання, що всі члени Комісії з питань Латиської Америки долучаться до звіщення послання надії, «яке ввесь регіон невідкладно потребує почути та наново відкрити».
