Папа церковним рухам: зробити щедрий внесок у євангелізацію

с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан

У четвер, 13 червня 2024 року Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників щорічної зустрічі з модераторами мирянських асоціацій, церковних рухів і новітніх спільнот, яку організувала Дикастерія у справах мирян, сімʼї та захисту життя. Темою зустрічі є «Виклик синодальності задля місії», отож Святіший Отець запропонував роздуми про синодальність. Він підкреслив, що «синодальний шлях вимагає духовного навернення, адже без внутрішньої переміни не може бути довготривалих результатів». У цьому контексті Папа запропонував поміркувати над трьома “синодальними чеснотами”, які випливають з трьох уривків про Христові страсті в Євангелії від Марка (пор. 8,31; 9,31; 10,32-34): мислити по-Божому, долати будь-яку замкнутість і плекати смирення.

Святий Дух вчить слухати Божий голос

Першою “синодальною чеснотою” є мислити по-Божому. За словами Єпископа Риму, першою великою внутрішньою переміною є перехід від “мислення тільки по-людськи” до “мислення по-Божому”. Він зазначив, що «в Церкві, перш ніж прийняти будь-яке рішення, чи розпочати будь-яку програму, апостольство, місію, ми завжди повинні запитати себе: чого Бог хоче від мене, від нас в цей момент, в цій ситуації?» «Пам’ятаймо, що головною дійовою особою синодальної подорожі є Святий Дух: саме Він вчить нас слухати Божий голос, як особисто так і Церкву», – додав він.

Бачити Божу присутність в нових формах місії

Друга “синодальна чеснота” – це долати будь-яку замкнутість. Папа Франциск закликав остерігатися спокуси “замкнутого кола”. «Дванадцять учнів були обрані, щоб стати основою нового Божого люду, відкритого для всіх народів землі, але апостоли не осягають цього великого горизонту: вони замикаються в собі і, здається, хочуть захистити отримані від Учителя дари – зцілення хворих, вигнання бісів, звіщення Царства (пор. Мк 2,14) – так, ніби це привілеї», – вів далі він. Важливо уникати «огорож», не боячись втратити приналежність та ідентичність через відкритість до інших людей та іншого способу мислення: потрібно бачити в розмаїтті можливість, а не загрозу. «Натомість синодальність, – продовжив він – запрошує нас з величчю духу зазирнути за огорожі, побачити Божу присутність і Його дію навіть у людях, яких ми не знаємо, у нових душпастирських формах, в ділянках місії, в яких ми ніколи раніше не були задіяні; вона запрошує нас дозволити іншим нас вразити, а навіть бути “пораненими” голосом, досвідом і стражданнями інших: братів і сестер у вірі та всіх людей, які нас оточують».

Навернення починається зі смирення

І, нарешті третя чеснота – це плекати смирення. Наступник святого Петра зазначив, що «духовне навернення має починатися зі смирення, яке є дверима до всіх чеснот». Він запросив запитати себе чого насправді прагнемо у стосунках з моїми братами у вірі? Для чого здійснюємо ті чи інші ініціативи в Церкві? «І якщо ми усвідомлюємо, що в нас якимось чином закралася гордість, то просімо благодаті навернутися назад до смирення. Бо тільки смиренні здійснюють великі справи в Церкві, бо той, хто смиренний, має міцний фундамент, заснований на Божій любові, яка ніколи не підводить, а тому не шукає іншого визнання», – наголосив він.

«Цей етап духовного навернення є фундаментальним для побудови синодальної Церкви», – сказав Папа, підкресливши, що саме «смиренна людина насправді цінує інших», «захищає сопричастя в Церкві, уникаючи розколів, долаючи напруження, вміючи відкласти навіть власні ініціативи, щоб зробити свій внесок у спільні проекти, і це тому, що в служінні вона знаходить радість, а не розчарування чи злість». Святіший Отець висловив сподівання, що ця зустріч допоможе учасникам «оцінити свої харизми в церковній перспективі, щоб зробити щедрий і дорогоцінний внесок у євангелізацію, до якої ми всі покликані» та закликав «пам’ятати, що церковні рухи покликані служити не собі, а Церкві».