Папа до науковців: наближатися до Істини – еманації Божої любові
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
У четвер, 20 червня 2024 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників Міжнародної конференції на тему «Чорні діри, гравітаційні хвилі та просторово-часові сингулярності», яку організувала Ватиканська обсерваторія в Апостольському палаці в Кастель-Ґандольфо поблизу Риму. Подія, яка проходить від 17 по 21 червня 2024 р., присвячена обговоренню актуальності спадщини о. Жоржа Леметра, SJ. У своєму слові Святіший Отець роздумував над кількома аспектами наукового заходу.
Рух у напрямку Істини
Папа зазначив, що Церква уважно стежить за дослідженнями, представленими у темі конференції, оскільки вони «розворушують чутливість та інтелект людей нашого часу». «Початок Всесвіту, його остаточна еволюція, глибинна структура простору і часу ставлять людину перед виснажливим пошуком сенсу серед величезного сценарію, в якому вона ризикує загубитися», – зауважив він, вказуючи у цьому контексті на актуальність слів псалмоспівця про споглядання зоряного неба (пор. Пс. 8, 4-7).
Святіший Отець виокремив наукову свободу, присутню на конференції, яка може допомогти науковцям у різних сферах наближатися до Істини, яка, «безсумнівно, є еманацією Божої любові». «Віра і наука можуть об'єднатися в любові, якщо наука буде поставлена на службу чоловікам і жінкам нашого часу, а не спотворюватиметься на шкоду чи навіть руйнуватиме їх», – сказав він.
Два шляхи, які ведуть до таємниці Бога
Папа пригадав про життєвий шлях о. Леметра, який був зразковим священником і вченим. Зокрема, він зауважив, що спочатку цей науковець був «конкордистом», тобто тим, який вірить, що в Святому Письмі наукові істини завуальовані. «Його людський досвід і подальші духовні пошуки привели його до розуміння того, що наука та віра йдуть двома різними і паралельними шляхами, між якими немає ніякого конфлікту, – зазначив Святіший Отець. – Ба більше, ці шляхи можуть гармонізуватись між собою, тому що і наука, і віра для віруючої людини мають одну і ту ж матрицю в абсолютній Божій істині».
За словами Папи, шлях віри о. Леметра приводить його до усвідомлення того, що Бог, в Якого він вірить, не може бути об'єктом, який легко піддається класифікації людським розумом, але є «прихованим Богом», «не до кінця збагненним», Який завжди залишається у вимірі тайни.
