Ватиканське послання на Неділю моря: шлях відкритості – це шлях надії

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Приймати тих, хто потребує безпечної гавані, знайти місце приналежності, бути почутим спільнотою. Таким є першочергове заохочення, яке висловив кардинал Майкл Черні, Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, у своєму посланні з нагоди Неділі моря, яка цьогоріч припадає на 14 липня. Щороку в другу неділю липня багато християнських Церков в своїх молитвах згадують моряків та їхні сім’ї, дякуючи за незамінну працю. У посланні висловлюється побажання, щоб мільйони працівників морського сектору змогли відчути підтримку Церкви, яка старається зробити видимою їхню щоденну дійсність, яка для загалу залишається непомітною.

Як зауважує кардинал Черні, ті, хто працює на морі – екіпажі кораблів, докери, буксирники і вантажники, берегова охорона, працівники рятувальних служб, митники і рибалки – мають можливість відчувати безмежну красу природи, але також, часто, переживають фізичну, духовну і соціальну темряву. Й у цьому проявляється цінність служіння волонтерів, капеланів, представників місцевих Церков в портах для моряків, які, навіть якщо й отримують винагороду, співмірну з понесеними жертвами, «перебувають під загрозою несправедливості, експлуатації та нерівності».

Будувати єдність і сприяти взаємообмінові

За словами кардинала-префекта, йдеться про те, щоб «нести периферію в центр». Він перераховує деякі способи такої діяльності: «зустрічаючи людей моря особисто і в молитві; покращуючи матеріальні і духовні умови працівників; відстоюючи гідність і права працівників; підтримуючи зміцнення міжнародних стосунків і політику, спрямовану на захист людських прав тих, хто подорожує і працює далеко від своїх родин і батьківщини». Йдеться також про те, щоб сприяти інтеграції цих людей з метою «зростання взаєморозуміння і солідарності між усіма народами і релігіями». Як взірець для наслідування послання пропонує святого Павла, який провів багато часу в морі. А в часи напруженості та загрози поділів у коринтській громаді, коли до неї приєдналися новонавернені, нагадував про зв'язок, який їх поєднував.

Приймати чужинця

Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові нагадує, що в часи перших місій апостолів кожен новий корабель, що прибував до порту, означав більше зустрічей та обмінів, більшу відкритість на новизну та широкі можливості, виходячи за межі місцевих берегів. З цього випливає заохочення приймати чужинця: це може кинути нам виклик, коли ми «воліємо залишатися соціально і духовно ізольованими», як зазначає кардинал Черні, пояснюючи, що «ми не можемо бути відкритими на можливості життя, якщо віддаємо перевагу звичному комфорту. Шлях відкритості – це шлях надії», – наголошує він, підсумовуючи, що необхідним є виховання в дусі братерства і соціальної дружби.

Ввіряючи моряків Богородиці, Морській зорі, він складає побажання, що «моряки зможуть почуватися частиною Церкви, куди б вони не прибули».