Шукати

Cookie Policy
The portal Vatican News uses technical or similar cookies to make navigation easier and guarantee the use of the services. Furthermore, technical and analysis cookies from third parties may be used. If you want to know more click here. By closing this banner you consent to the use of cookies.
I AGREE
Songe d'une nuit de sabbat
Розклад Podcast
2024.01.14 Preghiera

Папа: маніпулювання природою є формою ідолопоклонства

У своєму посланні з нагоди Всесвітнього Дня молитви в намірі піклування про створіння, Святіший Отець закликає до звіщення діяльної надії для світу, який страждає внаслідок первородного гріха, і щоб людина була гідним його управителем.

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

У четвер, 27 червня 2024 р. опубліковано послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього Дня молитви в намірі піклування про створіння, який кожного року відзначається 1 вересня, і цьогоріч має тему: «Надіятися і діяти разом зі створінням». Святіший Отець пояснює, що це гасло відсилає нас до послання апостола Павла до Римлян, у якому він пояснює, що означає жити Духом, і зосереджує увагу на чіткій надії на спасіння через віру (пор. Рим 8, 19-25).

Віра, яка є даром і завданням

На початку послання Папа міркує над неочевидним питанням, у який спосіб ми отримуємо віру. Згідно з вченням святого Павла, це тому, що в нас живе Святий Дух. Ми є віруючими, бо сама «Любов Бога влита в наші серця Святим Духом» (Рим 5,5) і тепер Дух є «завдатком нашої спадщини» (Еф 1,14), покликанням жити, прагнучи завжди до вічних благ. «Дух робить віруючих креативними, активними в любові. Він виводить їх на великий шлях духовної свободи, який, однак, не звільнений від боротьби між логікою світу і логікою Духа, що приносять протилежні один одному плоди (пор. Гал 5,16-17)», – пише Святіший Отець. За його словами, існування християнина – це життя у вірі, працьовите в любові та переповнене надією, в очікуванні другого пришестя Господа у Його славі. Однак питання полягає в тому, чи знайде Христос віру, коли прийде на землю вдруге (пор. Лк 18,8), адже віра є плодом присутності Духа в нас, «але це також і завдання, яке потрібно виконувати у свободі, у слухняності Ісусовій заповіді любові».

Надія, яка торкається всього створіння

Папа зазначає, що християнське спасіння входить у глибину болю світу, що охоплює не лише людину, але й увесь всесвіт, саму природу. «Християнський оптимізм ґрунтується на живій надії: він знає, що все прямує до Божої слави, до остаточного звершення в Його мирі, до тілесного воскресіння у праведності, “від слави до слави”. З часом, однак, ми поділяємо біль і страждання: все створіння стогне (пор. Рим 8,19-22), християни стогнуть (пор. Рим 8, 23-25) і сам Дух стогне (пор. Рим 8, 26-27), – зазначає він. – Стогін виявляє неспокій і страждання, а також тугу й бажання. Стогін виражає довіру до Бога і уповання на його любляче й вимогливе товариство з метою здійснення Його задуму, що полягає в радості, любові й мирі у Святому Дусі».

За словами Святішого Отця, внаслідок первородного гріха страждає все створіння. «Весь космос і кожне створіння стогне і тужить “з нетерпінням”, щоб був подоланий нинішній стан і відновлений первісний, адже звільнення людини тягне за собою звільнення всіх інших створінь, які, на знак солідарності зі станом людини, потрапили під ярмо рабства», – пише він. Тому спасіння людини у Христі є надійною надією і для створіння, де у Христовому відкупленні можемо споглядати зв’язок між людиною та всім іншим створінням. «Надія – це альтернативне прочитання історії та людських справ: не ілюзорне, а реалістичне, реалізм віри, що бачить невидиме», – зауважує Папа.

Влада людини, яка претендує на місце Бога

«У надії та наполегливому очікуванні славного пришестя Ісуса, Святий Дух підтримує пильність віруючої спільноти, постійно настановляє її, закликає до навернення у способі життя, протистояти деградації довкілля внаслідок діяльності людини та виявляти ту соціальну критику, яка передусім є свідченням можливості змін», – зазначає Святіший Отець. За його словами, навернення полягає в переході від зарозумілості тих, хто хоче панувати над іншими і над природою, до смирення тих, хто піклується про інших та про створіння. «Людина, яка претендує на місце Бога, стає найбільшою небезпекою для самої себе, бо гріх Адама зруйнував фундаментальні відносини, в яких живе людина: з Богом, з собою та іншими людьми, а також з космосом. Всі ці стосунки повинні в синергії бути відновлені, спасенні, “виправлені”. Жодного з них не може забраукнути. Якщо бракує чогось, все зазнає невдачі», – підкреслює Наступник апостола Петра.

Таким чином, надіятися і діяти зі створінням означає, перш за все, об'єднати зусилля, переосмислюючи питання про людську владу, її значення і межі. «Насправді, лише за кілька десятиліть наша могутність зросла шаленими темпами. Ми досягли вражаючих і дивовижних технологічних успіхів і не усвідомлюємо, що водночас стали дуже небезпечними, здатними поставити під загрозу життя багатьох істот і наше власне виживання. Неконтрольована влада породжує монстрів і обертається проти нас самих, – зауважує Папа. – Саме тому сьогодні існує нагальна потреба встановити етичні межі розвитку штучного інтелекту, який з його здатністю до розрахунків і симуляції може бути використаний для панування над людьми і природою, а не для служіння мирові та цілісному розвитку».

Маніпулювання природою, яке позбавляє Божої благодаті

Як зазначає Святіший Отець, Бог – це не абстрактна ідея нескінченності, а люблячий Отець, друг і відкупитель кожної людини. У цій вірі послух Духу любові докорінно змінює ставлення людини: від «хижака» до «управителя» саду. «Земля довірена людині, але залишається Божою (пор. Лев 25,23). У цьому полягає богословський антропоцентризм юдео-християнської традиції. Тому претензії на володіння і панування над природою, маніпулювання нею на власний розсуд є формою ідолопоклонства. Це прометеївська людина, сп'яніла від власної технократичної могутності, зарозуміло ставить землю в “безблагодатний” стан, тобто позбавлений Божої благодаті», – пише Папа.

Таким чином, захист створіння є питанням не лише богословським, але й етичним, адже йдеться про переплетення таємниці людини з таємницею Бога. «Це переплетення можна назвати “генеративним”, оскільки воно сходить до акту любові, яким Бог творить людину у Христі. Цей креативний Божий акт дарує і закладає вільну дію людини і всю її етичність: вільну саме в тому, що вона створена на образ Божий, яким є Ісус Христос, і з цієї причини є “представником” творіння в самому Христі», – зауважує Святіший Отець.

За його словами, в Ісусі ми є справжніми дітьми небесного Отця. «Завдяки вірі й хрещенню для віруючого починається життя за Духом (пор. Рим 8,2), святе життя, існування як дітей Отця, подібно до Ісуса (пор. Рим 8,14-17), оскільки силою Святого Духа в нас живе Христос (пор. Гал 2,20). Життя, яке стає піснею любові до Бога, до людства, до створіння і для створіння, і яке знаходить свою повноту в святості», – зазначає на завершення Папа.

27 червня 2024, 14:27
Prev
February 2025
SuMoTuWeThFrSa
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728 
Next
March 2025
SuMoTuWeThFrSa
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031