«Ніщо не втрачається з миром»: непочутий заклик напередодні ІІ світової війни
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Ніщо не втрачається з миром. Все можна втратити з війною», – ці слова є серцем радіопослання Папи Пія ХІІ, з яким він 24 серпня 1939 року звернувся до всього світу, звертаючись до «правителів і народів в умовах загрозливої небезпеки війни». «Нехай же люди повернуться до взаєморозуміння. Нехай поновлять переговори. Ведучи переговори з доброю волею та з пошаною до взаємних прав, вони побачать, що щирі та ефективні переговори ніколи не виключають благородний успіх», – закликав він.
Адольф Гітлер вже прийняв рішення про вторгнення в Польщу. Побоюючись реакції московського диктатора Сталіна, він вирішив провести переговори з СРСР, які завершилися підписанням 23 серпня 1939 року договору, що носить назву Молотова-Ріббентропа. Договір супроводжувався таємним протоколом, що передбачав розподіл сфер впливу в східній Європі.
Папі Пієві ХІІ було відомо про положення таємного протоколу. Він також знав, що у випадку його здійснення, Франція та Сполучене Королівство, союзники Польщі, оголосять війну Німеччині. Тож у радіопосланні, виголошеному наступного дня, він стверджував, що його серце не могло і не повинно було бути байдужим. «Знову настала важка година для великого людського роду, – говорив він врівноваженим голосом, – година жахливих рішень, до яких Наше серце не може залишатися байдужим, не може бути байдужим наш духовний авторитет, даний Нам Богом для того, аби провадити людські душі шляхами справедливості і миру». А тому підніс свій заклик до «провідників народів, до людей політики та збройних сил, до письменників і до ораторів», до всіх тих, хто має вплив на думки та несе відповідальність за долю людства.
Папа Пій ХІІ підкреслював безпосередню загрозу війни та звертався із закликами до правителів і народів. До перших, аби вони, відклавши вбік звинувачення, погрози та причини взаємної недовіри, пробували розв’язати існуючі розбіжності «за допомогою єдиного засобу, придатного для цього, тобто, спільного та чесного порозуміння», а до других, аби вони у спокої та без невпорядкованих хвилювань «підтримували мирні спроби тих, хто ними править».
Наголосивши на тому, що справедливість пробиває собі дорогу «силою розуму, а не силою зброї», Пій ХІІ промовив відому фразу, яку, згідно з деякими дослідниками, підказав тодішній заступник Державного Секретаря Джованні Баттіста Монтіні, майбутній Папа Павло VI: «Ніщо не втрачається з миром! Все може бути втрачене з війною». Він вкотре закликав до переговорів, і покликаючись на Ісуса, «силою Якого у перемозі над світом була лагідність у житті та смерті», пояснював, що хоче стати речником «усіх людей щирого серця, всіх тих, хто голодний і спраглий справедливості, тих, хто вже страждає від життєвих лих». Він стверджував, що його серце б’ється разом із серцем матерів, із серцем батьків, які мусітимуть залишити свої сім’ї, невинних, над якими нависла жахлива загроза, серцем молоді, що прагне до чистих і благородних ідеалів. «З Нами все людство, що очікує справедливості, хліба, свободи, а не заліза, що вбиває та нищить», – говорив Папа, висловлюючи переконаність у тому, що ще можна зупинити близьку загрозу.
Послання не було почутим. Пій ХІІ також запропонував відкласти військові дії на 15 днів, щоб зібрати міжнародну мирну конференцію. Також і це зусилля було даремним. На світанку 1 вересня 1939 року німецькі війська перейшли через польський кордон. Через два дні Париж і Лондон оголосили війну Берліну. Почалася друга світова війна.
