Папа: літургія – школа сопричастя, що звільняє серце від байдужості
Світлана Духович – Ватикан
Потрібно дбати про те, щоб учасники богослужіння відчували себе частиною єдиного організму, молитви, яка підноситься до Бога, як хор, що об'єднує голоси всіх. Це вимагає не тільки зусиль, а справжнього мистецтва. Такою є основна ідея 74-го Всенаціонального літургійного тижня в Італії, що проходить від 26 до 29 серпня 2024 р. в Архидієцезії Модена-Нонантола (північ Італії) на тему «У літургії – справжня молитва Церкви. Народ Божий і ars celebrandi. “Плід уст, які визнають Його імʼя” (Євр. 13,15)». У посланні, підписаному Державним Секретарем Святого Престолу кардиналом П'єтро Пароліном, Папа звертається до президента Центру літургійної віднови Архиєпископа Катандзаро-Сквіллаче преосвященного Клаудіо Маньяґо, вказуючи на основну характеристику літургійної молитви, яка, за його словами, «уникає будь-яких форм індивідуалізму та поділу».
«Усвідомленні того, що ми є одним тілом»
Тема Літургійного тижня вказує на те, що саме в літургії проявляється «справжня молитва Церкви», у стосунках між Божим людом, з одного боку, та ars celebrandi (з лат. мистецтво богослужіння), з іншого. Літургійна молитва, як зазначається у посланні, – «це школа сопричастя, яка звільняє серце від байдужості, скорочує відстань між братами і сестрами та наближає до почуттів Ісуса. Літургія не є справою якоїсь маленької групи, але залучає «всіх охрещених». Вже в Апостольському листі «Desiderio desideravi» про літургію, опублікованому в червні 2022 р., Папа Франциск підкреслював, що «виконання одного і того ж жесту всіма разом, промовляючи одним голосом, передає окремим особам силу всього зібрання. Це одноманітність, яка не тільки не обмежує, але, навпаки, виховує кожного вірного відкривати справжню унікальність власної особистості не в індивідуалістичному підході, а в усвідомленні того, що ми є одним тілом».
Переосмислення спільних молитов
Святіший Отець вказує на чотири аспекти, які покликані стати напрямними для роздумів учасників Літургійного тижня. Перший стосується переосмислення співучасті, переплетення голосів, яке Папа закликає переживати, наприклад, через Літургію Годин, «яка все ще заслуговує на те, щоб стати молитвою Божого люду». Він також закликає спільноти повернуться до спільної молитви псалмами, «навчаючись жити, в літургії і в житті, цінністю єдності і сопричастя». Другий аспект – це зв'язок між літургією і церковним співом, де, як зазначає Наступник святого Петра, музика «не є декоративним елементом, а невід'ємною і необхідною частиною», і закликає до особливої уваги щодо цього, зокрема, в недільних літургіях.
Простір для тиші
Від співу Папа Франциск переходить до тиші, до якої, як зазначається в посланні, «нас виховує літургія», і яка протистоїть «метушні, гамору та балаканині, які виснажують нас у нашому повсякденному житті». Натомість «священний» жест мовчання стає сприятливим часом і простором для того, щоб «плекати контемплятивний погляд» та «надавати глибину молитві серця».
Уникати персоналізму та ілюзії протагонізму
Існує також четвертий і останній вимір, який стосується «сприяння літургійному служінню», в якому, як вказує Святіший Отець, «важливо відчитувати різні служіння з огляду на службу для літургії», а їхня різноманітність живить «активну участь зібрання та сприяє співвідповідальності в місії», проявляючи, як він підсумовує, «синодальний характер Церкви». Цей аспект вимагає розуміння того, що різні богослужбові функції «є плодом різноманітності дарів, які Святий Дух пробуджує в християнській спільноті». Це усвідомлення, як нагадує Папа, вимагає постійної формації, «щоб уникнути персоналізму та ілюзій протагонізму і здійснювати справжнє служіння сопричастю».
