Папа: якщо щось добре існує, то тільки тому, що любов взяла гору
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
«Знання надимає людину, а любов наставляє» (1Кор 8:1). Цими словами святого Павла, які апостол адресує братам і сестрам християнської спільноти Коринту, що була багатою на різноманітні харизми, Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси на Національному стадіоні Сінгапуру, яку відслужив в четвер, 12 вересня 2024 року, в рамках 45-ї Апостольської подорожі до країн Азії та Океанії.
У світлі цього послання Святіший Отець закликав дякувати Господеві за Церкву в Сінгапурі, «яка також багата на дари, жива, зростаюча і перебуває в конструктивному діалозі з різними іншими конфесіями та релігіями», що співіснують на цій землі.
Читати історії на фасадах споруд
Коментуючи слова святого Павла, Папа звернув увагу на красу цього міста, його великі й сміливі архітектурні споруди, які роблять його таким відомим і захоплюючим, починаючи з вражаючого комплексу Національного стадіону. Святіший Отець пригадав, що «навіть біля витоків цих грандіозних споруд, як і будь-якого іншого витвору, який залишає позитивний слід у цьому світі, стоять, не гроші, не техніка, не інженерія, як багато хто думає, а любов: саме “любов, яка будує”».
Єпископ Риму підкреслив, що «якщо щось добре існує і залишається в цьому світі, то тільки тому, що в нескінченних і різноманітних обставинах любов взяла гору над ненавистю, солідарність над байдужістю, щедрість над егоїзмом», додавши, що без цих цінностей «нічого не було б досягнуто». Папа зазначив що те, що ми бачимо, є знаком того, що «за кожною з робіт, що стоять перед нами, криється стільки історій любові: про чоловіків і жінок, об’єднаних у спільноту, про громадян, відданих своїй країні, про матерів і батьків, які піклуються про свої сім’ї, про професіоналів і робітників усіх видів і ступенів, які чесно виконують свої різноманітні ролі і завдання». Він заохотив навчитися читати ці історії, «написані на фасадах наших будинків і на стежках наших вулиць, й передавати пам’ять про них», усвідомлюючи, «що ніщо тривале не народжується і не зростає без любові».
В основі здатності любити є Бог
Наступник святого Петра звернув увагу на те, що «іноді велич і грандіозність наших проектів може змусити нас забути про це, вводячи в оману, що ми можемо самі бути авторами себе, свого багатства, свого добробуту, свого щастя, але життя, врешті-решт, повертає нас до однієї реальності: без любові ми – ніщо».
«Віра ж ще більше підтверджує і просвітлює цю впевненість, бо каже нам, що в основі нашої здатності любити і бути любленими лежить сам Бог», і «саме в Ньому все, чим ми є і ким можемо стати, має своє походження і завершення», – зазначив Папа.
Пригадуючи слова святого Івана Павла ІІ, з нагоди його візиту в Сінгапур у 1986 р, Папа Франциск зазначив, що, «окрім подиву, який ми відчуваємо перед рукотворними творіннями», «є ще більше диво, яке ми повинні сприймати з ще більшим захопленням і повагою: це брати і сестри, яких ми зустрічаємо щодня на нашому шляху, без уподобань і відмінностей, як сінгапурське суспільство і Церква, етнічно такі різноманітні, але такі єдині і солідарні!»
Слухати й відповідати на запрошення до любові
«Найпрекраснішою будівлею, найціннішим скарбом, найвигіднішою інвестицією в Божих очах є ми: улюблені діти одного Отця (пор. Лк 6,36), покликані, зі свого боку, поширювати любов», – підкреслив він. У цьому контексті Папа звернув увагу «на постаті святих: чоловіків і жінок, захоплених Богом милосердя настільки, що стали його відображенням, відлунням, живим образом».
Насамперед – це Богородиця. «В ній ми бачимо любов Отця, яка проявляється в один з найпрекрасніших і найповніших способів: ніжність матері, яка все розуміє і прощає, яка ніколи нас не залишає. Ось чому ми звертаємося до Неї!», – наголосив Святіший Отець.
Друга постать – це святий Франциск Ксаверій, «дорогий цій землі, який багато разів зустрічав тут гостинність під час своїх місіонерських подорожей».
Цитуючи лист цього святого до свого супутника і друга святого Ігнатія, а також звертаючи увагу на приклад Марії, Папа заохотив, щоб слова – “Господи, ось я, що хочеш, щоб я зробила?”, – «супроводжували нас не тільки в ці дні, але завжди, як постійне намагання слухати і швидко відповідати на запрошення до любові й справедливості, які продовжують надходити до нас сьогодні з безмежного Божого милосердя», – сказав на завершення Святіший Отець.
