Папа: якщо юстиція не захищає гідність людини, то є мертвою літерою

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Перехідне правосуддя» – технічний термін, який важко зрозуміти тим, хто не працює в юридичній сфері. Тож готуючи послання учасникам презентації книги «Минуле, теперішнє та майбутнє перехідного правосуддя: латиноамериканський досвід у розбудові світового миру», яка 19 вересня 2024 р. відбулася в рамках Конференції міністрів юстиції іберо-американських країн, що проходила в Санта-Крус-де-Тенеріфе на Канарських островах, Папа Франциск вдався до словника, щоб знайти визначення, яке стало відправною точною його роздумів: «комплекс судових і політичних заходів, вжитих після ситуації конфлікту або репресій, в яких мали місце масові порушення прав людини, з метою сприяння примиренню і демократії; він включає в себе судове переслідування, комісії з встановлення істини, програми відшкодування та інституційні реформи».

Отже, йдеться про правосуддя, яке відновлює соціальну тканину. Святіший Отець зупинився на фактові з історії, що стосується однієї з перших подорожей Колумба в Америку, коли королева Ізабелла Кастильська дізналася про продаж корінних жителів в рабство. Це, за його словами, промовистий приклад «ситуації конфлікту і репресій, в якій мало місце масове порушення прав людини», за яким «негайно послідував комплекс заходів, прийнятих Короною, які стануть зародком наших сучасних декларацій прав людини».

Три уроки

Як пише Наступник святого Петра, з цієї ситуації можемо почерпнути три «уроки». Першим є те, що «історію не повернути назад», а тому з ран певних ситуацій повинна відбудовуватися реальність більшої справедливості. Другим уроком «є негайна реакція», продемонстрована королевою Ізабеллою «як політичним авторитетом» та «моральним сумлінням», що стоїть на захисті людської гідності та здатен до «сміливих, інноваційних і рішучих рішень», вдаючись до репаративних заходів – «звільняючи рабів навіть ціною власних грошей» – та інституційних реформ – «забороняючи рабство та вимагаючи дотримання основоположних прав постраждалих в активний та інтегральний спосіб». Третій урок, який Папа назвав «можливо, найважчим, але це не означає, що позбавленим надії», стосується «ефективного і конкретного застосування цих положень». «Договір, підпис, закон можуть залишитися мертвою літерою, – підкреслює він, – якщо не будуть надані засоби для того, щоб з усією серйозністю, здоровим глуздом і терпеливістю не тільки літера, але й дух, який її одухотворяє, досягли тих, до кого вона спрямована».