Папа: зберігаючи давню основу, розібрати непотрібне, щоб збудувати нове

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

П’ятсот років тому, 14 вересня 1524 року, в базиліці Святого Петра у Ватикані святий Ґаетано Тієнський і його співбрати склали свої обіти, давши початок чернечій спільноті, відомій як Орден Регулярних Клириків Божого Провидіння або отці-театинці. В суботу, 14 вересня 2024 р., до базиліки прибуло паломництво, організоване духовними послідовниками святого Ґаетано, приурочене до цієї річниці. Папа Франциск, який напередодні повернувся з Апостольської подорожі, прийшов до храму, щоби привітатися з ними. У світлі того, що цей орден зродився з метою «зробити внесок у реформування Церкви через реформування себе самих за прикладом першої апостольської спільноти», Святіший Отець поділився з ними кількома думками про три напрямки цього шляху: оновлення, сопричастя та служіння.

Відважність ступати на нові шляхи

Роздумуючи над першим напрямком, яким є оновлення, Папа нагадав, що засновники ордену склали свої обіти не в гарному храмі, який бачимо сьогодні, а практично на будівельному майданчику під час його перебудови. В той час коштів не вистачало, проекти не були до кінця зрозумілі, але почалася ця перебудова, оскільки попередня святиня не вміщала вірних. За словами Наступника святого Петра, це образ, «який допомагає нам замислитися про те, що задля вірності нашій місії необхідно ступати на відважні стежки оновлення», залишаючи стародавню основу, але «готові розвалити те, що вже непотрібне, щоб збудувати нове».

Гостинний дім не будується наодинці

Далі Святіший Отець вказав на те, що над спорудженням храму трудилося чимало рук, що стало нагодою звернути увагу на сопричастя. «Відомі митці, вправні ремісники та безліч робітників і робітниць, чоловіків і жінок, які виконували найпростішу роботу, об'єдналися в єдиному пориві, щоб дати життя новій будівлі, – зазначив він. – І це теж важливий знак: гостинний дім будують не поодинці, а разом, у спільноті, цінуючи внесок кожного».

Постанови без служіння мертві

Переходячи до третього аспекту, яким є служіння, Святіший Отець зауважив, що найкращі проекти не привели б до жодного результату, якщо б не було людей, які засукали рукави та взялися до роботи. «Добрі наміри залишаються безплідними, якщо ми не станемо конкретно служити один одному зі смиренням, доброзичливістю і духом жертовності», – сказав Папа, вказуючи на приклад святого Ґаетано, який започаткував численні форми служіння милосердя, й деякі з них діють до сьогодні.

Між символом і дійсністю

«Дорогі браття й сестри, яка ж прекрасна ця базиліка. Але погляньмо один на одного і пам'ятаймо, що будівля, в якій ми перебуваємо, є лише символом: реальність – це ми, особисто і в спільноті», – підсумував свої думки Наступник святого Петра, зазначивши, що пів тисячоліття тому святий Ґаетано та його сподвижники посвятили своє життя не будівельному майданчикові, цеглі чи мармуровим плитам, а «живому камінню», тобто Церкві з великої літери, Христовій Нареченій, Божому людові та Містичному тілу Господа.