Папа: Господь чинить нас знаряддями своєї благодаті

Під час зустрічі з духовенством, богопосвяченими особами і катехитами в Папуа-Новій Ґвінеї, Святіший Отець закликав до відваги починань у звіщенні Євангелія та до надії на зростання Божого Царства серед народу.

о. Яків Шумило, ЧСВВ, о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Заключною подією другого дня перебування Єпископа Риму в Папуа-Новій Ґвінеї стала зустріч з єпископатом, духовенством, богопосвяченими особами і катехитами Папуа-Нової Ґвінеї й Соломонових островів, яка відбулася санктуарії Пресвятої Марії, Помічниці християн, в Порт-Морсбі, до якого Папа Франциск прибув після відвідин середньої технічної школи, яку провадять католицькі черниці.

Практично 95% населення архіпелагу сповідує християнство, більшість є лютеранами, а католики становлять приблизно 31%. Конференція Католицьких Єпископів Папуа-Нової Ґвінеї і Соломонових островів об’єднує чотири митрополичі архидієцезії та 15 дієцезій у Папуа-Новій Ґвінеї та одну архидієцезію та дві дієцезії Соломонових островів.

Мати відвагу звіщати Євангелія

Папа Франциск промовляв, вислухавши вітальне слово голови єпископату та свідчення черниці, священника, катехитки та делегатки синоду про синодальність. Він зосередився на кількох особливостях християнського та місіонерського шляху.

Покликаючись на санктуарій, в якому вони перебувають, Папа згадав історію постання однойменного храму в Турині на півночі Італії, до будівництва якого святого отця Боско надихнула Пресвята Богородиця. «Марія пообіцяла йому, що якщо він матиме відвагу почати будувати цю святиню, то на нього зійдуть великі благодаті. Так і сталося: церква була збудована, – і вона чудова, – вона стала центром проповіді Євангелія, навчання молоді та благодійності, вона стала дороговказом для численних людей», – сказав він.

За словами Святішого Отця, ця історія уособлює символ однойменного санктуарію в Папуа-Новій Ґвінеї у значенні трьох аспектів християнської й місіонерської подорожі. Насамперед йдеться про відвагу почати. «Місіонери прибули в цю країну в середині ХІХ століття, і перші кроки їхньої праці були нелегкими, деякі спроби зазнали невдачі, – сказав Папа. – Але вони не здавалися: з великою вірою і апостольською ревністю продовжували проповідувати Євангеліє і служити своїм братам і сестрам, багато разів починаючи наново там, де зазнали невдачі, з багатьма жертвами. Про це нам нагадують ці вітражі, крізь які сонячне світло посміхається нам крізь обличчя святих: жінок і чоловіків з різних верств суспільства, пов'язаних з історією вашої громади». Як зазначив Наступник святого Петра, завдяки святим ми не припиняємо наш шлях уперед, без страху, знаючи, що ми не одні: це Господь діє в нас і з нами (пор. Гал. 2,20), роблячи нас, як і їх, знаряддями своєї благодаті (пор. 1 Пт. 4,10).

Краса вірності й любові

Другий аспект – краса перебування тут, на який вказав Папа, нагадує про те, що «найпрекраснішим скарбом в очах Отця є ми, об'єднані навколо Ісуса під покровом Марії, духовно з'єднані з усіма нашими братами і сестрами, яких Господь нам ввірив». У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на слова катехитки Джеймс, яка, ділячись своїм свідченням, запитувала як передати ентузіазм місії молоді. «Я не думаю, що для цього існують “техніки”, – відповів він. – Однак, одним з випробуваних способів є плекати і ділитися з ними нашою радістю бути Церквою – про це казав Венедикт XVI, – гостинним домом, складеним з живих каменів, вибраних і дорогоцінних, які Господь поклав поруч один з одним і скріпив Своєю любов'ю (пор. 1 Пет. 2,4-5)». Тому, за його словами, краса присутності не стільки у великих подіях та моментах успіху, скільки у вірності та любові, з якою ми прагнемо разом зростати кожного дня.

Бог діє через людські зусилля

Третій аспект, на який вказав Папа, стосується надії на зростання. За його словами, необхідно продовжувати сіяти зерна добра в борознах світу. «Вони здаються крихітними, як гірчичне зернятко, але якщо ми віримо і не перестаємо їх сіяти, завдяки Божій благодаті вони проростуть, дадуть рясний урожай (пор. Мт. 13,3-9) і виростуть деревами, здатними прийняти небесних птахів (пор. Мк. 4,30-32), – зауважив Святіший Отець. – Про це говорить святий Павло, коли нагадує нам, що зростання того, що ми сіємо, не є нашою справою, але Господньою (пор. 1 Кор. 3,7), а Мати-Церква вчить цьому, коли підкреслює, що навіть через наші власні зусилля саме Бог робить так, щоб його Царство прийшло на землю».

На завершення Папа висловив вдячність Богові за те, як Євангеліє вкорінюється і поширюється в Папуа-Новій Гвінеї та на Соломонових островах. «Продовжуйте свою місію як свідки відваги, краси та надії!» – заохотив він, закликаючи не забувати про Божий стиль, яким є співчуття, близькість і лагідність.

Після зустрічі з духовенством, яка завершилася проказуванням молитви «Радуйся, Маріє» та благословенням, Святіший Отець повернувся до Апостольської нунціатури.

07 вересня 2024, 12:50