Шукати

Папа: Європі потрібна Бельгія, щоб прямувати шляхом миру і братерства

У своїй промові до представників влади та громадянського суспільства Бельгії Папа Франциск вказав на важливу роль цієї країни для всієї Європи та підкреслив цінність присутності Католицької Церкви. Він також висловив свій смуток з приводу таких явищ, пов’язаних з місцевою Церквою, як зловживання щодо неповнолітніх та “примусові усиновлення”, і закликав до конкретних дій, спрямованих на запобігання та відшкодування.

Світлана Духович – Ватикан

Триває Апостольська подорож Папи Франциска до Бельгії, куди він прибув у четвер ввечері, 26 вересня 2024 р., зупинившись на нічліг в Апостольській нунціатурі, розташованій неподалік Брюсселя.

Наступного дня вранці, у п’ятницю, 27 вересня, Святіший Отець здійснив візит ввічливості до короля Бельгії Філіпа І в Лакенському палаці, що є резиденцією бельгійської королівської родини. Цей палац зведений в брюссельському районі Лакен. Тут Папа зустрівся також з представниками влади та громадянського суспільства та звернувся до них з промовою.

Бельгія – міст, що поєднує цивілізації

«Коли ми думаємо про цю країну, уявляємо щось одночасно маленьке і велике, це західна і водночас центральна країна, що немов серце б'ється в гігантському організмі, – зазначив Святіший Отець на початку своєї промови. – І справді, пропорції та масштаби тут оманливі. Бельгія – не дуже велика держава, але її особлива історія зумовила те, що одразу після закінчення Другої світової війни втомлені і виснажені народи Європи, які стали на серйозний шлях примирення, співпраці та інтеграції, дивилися на Бельгію як на осередок головних європейських інституцій». Папа додав, що Бельгію можна вважати мостом «між континентом і Британськими островами, між німецькомовними і франкомовними регіонами, між півднем і північчю Європи»; мостом, «де кожна людина, з її власною мовою, менталітетом і переконаннями, зустрічає іншу людину і як засіб спілкування обирає слово, діалог і взаємообмін». «Це місце, – пояснив він, – де вчаться будувати власну ідентичність не як ідола чи бар'єр, а як гостинний простір, який можна залишати і до якого можна повертатися, де можна розвивати справжні взаємообміни і разом шукати нові точки рівноваги, будувати нові поєднання. Це міст, який сприяє торгівлі, поєднує цивілізації і спонукає їх до діалогу. Отже, це міст, який необхідний для розбудови миру і заперечення війни».

Злагода і мир безперервне завдання і місія

Глава Католицької Церкви наголосив, що Європа потребує Бельгію, «щоб нагадати собі про свою історію з її народами і культурами, соборами і університетами, досягненнями людської винахідливості, але також з багатьма війнами і бажанням домінувати, яке часом переростало в колоніалізм і експлуатацію».

«Європі потрібна Бельгія, – наголосив він, – щоб продовжувати йти шляхом миру і братерства між її народами. Ця країна нагадує всім іншим, що коли під найрізноманітнішими і недолугими приводами хтось перестає поважати кордони і договори, і надає право зброї, щоб творити право, підриваючи чинне законодавство, він відкриває скриньку Пандори, і всі вітри починають несамовито дути, розхитуючи будинок і загрожуючи його зруйнувати».

Папа підкреслив, що злагода і мир не є досягненням, яке можна здобути раз і назавжди, а радше «безперервним завданням і місією, яку слід постійно плекати, старанно і терпеливо втілювати в життя». І для того, щоб не робити ті самі помилки, слід пам’ятати про своє минуле і не забувати «про страждання і жахливу ціну, яку заплатили попередні покоління». «У цьому сенсі Бельгія як ніколи цінна для пам'яті європейського континенту, – зауважив він. – Дійсно, вона пропонує неспростовні аргументи на користь розвитку послідовної та оперативної культурної, соціальної та політичної діяльності, яка є водночас сміливою та розсудливою, і яка унеможливлює майбутнє, в якому концепція та практика війни знову стане можливим варіантом з катастрофічними наслідками. Історія, вчителька життя, до якої часто не прислухаються, з Бельгії закликає Європу повернутися на свій шлях, наново відкрити своє справжнє обличчя, знову інвестувати в майбутнє, відкрившись назустріч життю, надії, перемогти демографічну зиму і пекло війни!»

Важливість присутності Церкви та явища, за які слід просити пробачення

У цьому контексті Папа Франциск вказав на значущу роль присутності Католицької Церкви, яка, «засвідчуючи свою віру у Воскреслого Христа, пропонує як окремим людям, так і сім'ям, суспільствам і народам давню і завжди нову надію; це присутність, яка допомагає кожному долати виклики і випробування не з легким ентузіазмом чи похмурим песимізмом, але з упевненістю в тому, що людина, яку любить Бог, має вічне покликання до миру й добра і не приречена на зникнення і небуття».

Святіший Отець додав, що Добра Новина, яку звіщає Церква, наповняє серця радістю і через діла милосердя пропонує конкретне свідчення любові. Церква, за словами Папи, живе в контексті конкретних культур і менталітетів певної епохи, які допомагає формувати або від яких іноді страждає. «У цьому одвічному співіснуванні світла і тіні живе Церква, – сказав він, – часто з плодами великої щедрості і надзвичайної відданості, а іноді, на жаль, з появою болючих контр-свідчень. Я маю на увазі трагічні події зловживань щодо дітей, лихо, з яким Церква бореться рішуче і твердо, вислуховуючи і супроводжуючи постраждалих осіб та впроваджуючи у всьому світі капілярну програму запобігання». Папа додав, що це явище є ганьбою, яке потрібно визнати і за яке потрібно просити пробачення.

Єпископ Риму згадав також феномен «примусового всиновлення» в Бельгії, яке, як він зазначив, його засмутило. Він зауважив, що, на жаль, це явище, яке мало місце у 1950-х і 1970-х роках, «було результатом менталітету, поширеного в усіх прошарках суспільства», коли ті, хто діяв відповідно до нього, вірив, що роблять добро як для дитини, так і для матері. «Часто сім'я та інші соціальні суб'єкти, включаючи Церкву, – вів він далі, – вважали, що для того, щоб зняти негативну стигму, яка, на жаль, впливала на незаміжню матір в ті часи, було б краще для блага матері і дитини, щоб останню всиновили. Були навіть випадки, коли деяким жінкам не давали вибору, чи залишити дитину, чи віддати її на всиновлення. Як Наступник апостола Петра, я молю Господа, щоб Церква завжди знаходила в собі сили роз'яснювати і не підлаштовуватися під панівну культуру, навіть тоді, коли ця культура використовує – маніпулюючи ними – цінності, почерпнуті з Євангелія, але робить з них хибні висновки, з їх важкими наслідками, якими є страждання і відчуження».

Молитва за бельгійців

«Молюся, щоб лідери народів, – наголосив Папа, – озираючись на Бельгію та її історію, вчилися від неї і таким чином могли позбавити свої народи від нескінченних нещасть і втрат. Я молюся, щоб правителі вміли брати на себе відповідальність, ризик і честь миру і вміли відвернути небезпеку, ганьбу і абсурдність війни. Молюся, щоб вони боялися суду сумління, історії та Бога і навернули свої очі та серця, завжди ставлячи на перше місце загальне благо».

На завершення, пригадуючи гасло свого візиту до Бельгії «В дорогу з надією», Єпископ Риму побажав усім бельгійцям просити і отримувати від Святого Духа дар надії, щоб прямувати з нею дорогою життя та історії».

27 вересня 2024, 11:30