Папа: наближаючись разом до Христа, зближуємося між собою

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Цей синод є ще однією нагодою чергового кроку для подолання скандалу поділів між християнами, скандалу, який полягає в тому, що ми не свідчимо Господа Ісуса разом. Такими думками поділився Папа Франциск з нагоди екуменічного богослужіння, яке він ввечері, 11 жовтня 2024 р., звершив разом з представниками інших конфесій, які беруть участь як братні делегати в XVI Звичайній загальній асамблеї Синоду єпископів, та з учасниками асамблеї.

Молитва відбулася на площі Перших Мучеників, що на території Ватикану поблизу базиліки Святого Петра, в річницю початку Другого Ватиканського Собору. Тож чергуючись із піснеспівами та уривками Святого Письма, представники різних конфесій зачитували також уривки з документів Собору про Церкву та про екуменічний діалог. Після молитви «Богородице Діво», проспіваної церковнослов’янською мовою, Святіший Отець запросив присутніх разом проказати молитву, «яку нас навчив Господь Ісус», тож усі проказали «Отче наш» англійською мовою, а тоді Папа уділив благословення.

На підвалинах крові мучеників

Папа Франциск не зачитував приготовану проповідь, її після молитви опублікувала пресслужба Святого Престолу. Відправною точкою для цих роздумів Єпископа Риму стали слова Ісуса: «І славу, що ти дав мені, я дав їм», які є словами з прощальної промови Ісуса на Тайній вечері, записаними в 17-й главі Євангелії від Івана. За словами Святішого Отця, ця Христова молитва перед Страстями стосується також і мучеників, які прославлені через свідчення, яке дали Христові. «На цьому місці ми згадуємо Першомучеників Церкви в Римі: на їхній крові була збудована ця базиліка, на їхній крові побудована Церква. Нехай ці мученики зміцнять нашу впевненість у тому, що, наближаючись до Христа, ми наближаємося один до одного, підтримувані молитвами всіх святих наших Церков, вже досконало поєднаних їхньою участю у Пасхальному таїнстві», – побажав він, цитуючи декрет Другого Ватиканського Собору про екуменізм «Unitatis redintegratio», прийнятий 60 років тому, в якому читаємо, що наскільки більше християни наближаються до Христа, настільки більше вони наближаються між собою.

Синодальний досвід як дорога до єдності

Папа Франциск підкреслив, що дбання про єдність між християнами та синодальність пов’язані між собою. В обох процесах, за його словами, йдеться не стільки про те, щоби щось будувати, як про те, щоб «прийняти дар, який ми отримали, та подбати, щоб він приніс плоди». «А як виглядає дар єдності? Синодальний досвід допомагає нам відкрити деякі аспекти», – зауважує він.

Несподіваний дар

Насамперед Святіший Отець вказує на те, що «єдність – це благодать, це непередбачуваний дар». Головною дійовою особою є не ми, а Святий Дух, Який «веде нас до ще більшого сопричастя». «Так само, як ми не знаємо заздалегідь, яким буде результат Синоду, ми не знаємо точно, якою буде єдність, до якої ми покликані», – зазначає Папа, нагадуючи, що Ісус, як читаємо в Євангелії, під час згаданої молитви «підвів очі до неба». Це означає, що єдність «не є насамперед плодом землі, а плодом неба». Вона є даром, щодо якого «ми не можемо передбачити ні час, ні спосіб», а повинні прийняти, «не ставлячи перешкод для Провидіння», як читаємо в соборовому декреті про екуменізм.

Подорож у Святому Дусі

Іншим повчанням, яке Єпископ Риму запозичив із синодального процесу, є те, що «єдність – це шлях: вона дозріває в русі, під час мандрівки». Але потрібно «ступати вперед згідно зі Святим Духом». «Єдність між християнами зростає і дозріває у спільному паломництві “в Божому ритмі”, подібно до паломників з Емаусу, яких супроводжував воскреслий Ісус», – зазначає він.

Гармонія в розмаїтті дарів

Третє повчання полягає в тому, що «єдність – це гармонія». «Синод допомагає нам наново відкрити красу Церкви у розмаїтті її облич. Таким чином, єдність не є одноманітністю, не є результатом компромісу чи рівноваги. Християнська єдність – це гармонія в розмаїтті харизм, пробуджених Святим Духом для збудування всіх християн», – підкреслює Папа, зауваживши, що ми потребуємо прямувати стежкою єдності з огляду «на нашу любов до Христа і до всіх людей, яким ми покликані служити».

Спільна місія

Врешті, як зазначає Наступник святого Петра, синодальність, як і єдність між християнами, потрібна для свідчення. «Щоб усі були одно, … щоб світ увірував», – молився Христос. «Екуменічний рух народився з прагнення свідчити разом, з іншими, а не осторонь один від одного, або, що ще гірше, один проти одного. І тут святі мученики нагадують нам, що сьогодні в багатьох частинах світу християни різних традицій разом віддають своє життя за віру в Ісуса Христа, проживаючи екуменізм крові. Їхнє свідчення сильніше за будь-які слова, бо єдність походить від Господнього Хреста», – наголошує Святіший Отець, нагадуючи, що ця асамблея почалася покаянним богослужінням. «Сьогодні ми, – додає він, – висловлюємо також сором за скандал християнського розділення, за скандал того, що ми не даємо разом свідчення про Господа Ісуса. Цей Синод є нагодою виправитися, подолавши стіни, які досі існують між нами. Зосередьмося на спільній основі нашого спільного Хрещення, яке спонукає нас стати учнями-місіонерами Христа, зі спільною місією. Світ потребує спільного свідчення, світ потребує, щоб ми були вірними нашій спільній місії».