Папа скалабріянам: мігранти – паломники надії, вони втілюють історію спасіння

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Потрібні стабільні душпастирські заходи близькості, як на матеріальному, так і на релігійному та загальнолюдському вимірах, щоб підтримувати надію серед мігрантів, а разом з нею – внутрішні шляхи, які ведуть до Бога, вірного супутника в подорожі. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 28 жовтня 2024 року, учасників Генеральної капітули Згромадження Місіонерів святого Карла, члени якого відомі також як скалабрініяни від імені засновника святого Джованні Баттісти Скалабріні, особливою харизмою якого є душпастирство серед мігрантів. Як зауважив Святіший Отець, ця харизма сьогодні жива у Церкві, що засвідчуючи численні юнаки з різних частин світу, які вступають до згромадження. У світлі того, що ченці обрали центральною темою своїх нарад тему Святого Року «Паломники надії», Наступник святого Петра поділився з ними деякими думками про цю чесноту, зупинившись на трьох аспектах їхнього служіння: мігранти, душпастирське служіння та милосердна любов.

Учителі надії

Папа, насамперед, зазначив, що мігранти – це «вчителі надії», адже вони вирушають у дорогу з надією «знайти деінде насущний хліб», як казав святий Скалабріні, і не опускають руки, коли все діється проти них. «Їхня наполегливість, часто підкріплена любов'ю до їхніх сімей на батьківщині, багато чому навчає нас», – ствердив Святіший Отець, зауваживши, що це особливо стосується «мігрантів серед мігрантів», як святий Скалабріні називав своїх послідовників. «Пошуки майбутнього, якими надихається мігрант, зрештою, виражають потребу в спасінні, що об'єднує всіх, незалежно від раси чи стану. Дійсно, "мандрування", належним чином осмислене і прожите, навіть серед болю може стати цінною школою віри і людяності як для тих, хто допомагає, так і для тих, кому допомагають», – сказав Папа, нагадуючи, що сама ж історія спасіння – це історія мігрантів, історія народів, які перебувають у дорозі.

Душпастирство надії

Переходячи до другого аспекту, Святіший Отець звернув увагу на те, що якщо міграція, з одного боку, з належною підтримкою може стати моментом зростання для всіх, якщо її переживати в самотності та покиненні, вона може вилитися в «трагедію екзистенційного викорінення, кризи цінностей і перспектив, а навіть привести до втрати віри та до відчаю». Це вказує на необхідність «душпастирства надії». «Щоб не втратити силу і стійкість, необхідні для продовження подорожі, їм потрібен хтось, хто схилиться над їхніми ранами», – сказав він, наголошуючи на потребі «сталих заходів душпастирської близькості». За словами Папи, потрібно також наголошувати на тому, що сьогодні чимало країн, між якими й Італія, потребують мігрантів з огляду на демографічну кризу.

Повернути у центр уваги людину та її гідність

Далі Наступник святого Петра зазначив, що сьогодні «в драматичному протистоянні між інтересами тих, хто захищає своє процвітання, і боротьбою тих, хто намагається вижити, рятуючись від голоду і переслідувань», гине багато людей, й все це – «під байдужими поглядами тих, хто просто спостерігає за видовищем, або, що ще гірше, спекулює на шкурі тих, хто страждає». І це веде до третього аспекту, яким є милосердна любов. Папа нагадав, що у Біблії одним із законів Ювілею було повернення землі тим, хто її втратив через борги. «Сьогодні цей акт справедливості може набути конкретної форми в іншому контексті – у милосердній любові, яка повертає у центр людину, її права та гідність, долаючи стереотипи, які виключають іншого, щоб визнати в ньому, ким би він не був і звідки б він не походив, Божий дар, унікальний, священний, недоторканний, цінний для блага всіх», – наголосив Святіший Отець.