Папа реорганізував Римську дієцезію, інтегруючи периферії і центр

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Antonella Palermo - Ватикан

Апостольським листом Motu proprio «Справжня краса» від 1 жовтня 2024 о. Папа Франциск розпорядився змінити межі префектур, на які поділена Римська дієцезія, щоб гармонізувати відповідні контексти та парафії, що до них належать. Нинішні п'ять префектур так званого Центрального сектору включені до інших секторів, тобто, Північного, Східного, Південного та Західного. Таким чином, територіальна організація зведена до чотирьох секторів, відповідно до сторін світу.

Сприяти більшому церковному сопричастю

Напередодні Ювілею, пояснює Папа в документі, переосмислення душпастирського сенсу, який Римська дієцезія надає присутності на території, стало «необхідним і невідкладним» з низки причин, які стосуються зміни епохи, яку ми переживаємо, і необхідності створення більш динамічного бачення між центром і околицями. Дух цієї зміни, що, як зазначає він, вимагатиме кількамісячної праці, полягає в тому, щоб сприяти «дедалі більшому духу церковного сопричастя».

Спостереження, яке лежить в основі документа, стосується того факту, що розширення міської агломерації поступово створило фактичний поділ між центром і передмістями. Історичний центр («великий санктуарій під відкритим небом») стає дедалі більш ізольованим, ризикуючи перетворитися виключно на музей для відвідування, а не на місце, здатне «виявляти і поширювати всю святість Риму». З іншого боку, передмістя отримують менше уваги і турботи з боку міської управи, яка часто сприймається як нездатна надавати належні послуги. Таким чином, з одного боку, скорочення населення центру, який характеризується переважно приїжджими, туристами, крамарями, що супроводжується дедалі меншою душпастирською опікою, «навіть якщо дещо з цього є прекрасним і позитивним», а з іншого боку, передмістя знаходять важливий, дійсний і добре вкорінений орієнтир саме в парафіях. «У новому контексті, – йдеться далі в документі, – більше не існує ізольованого центру і периферії, розділеної на окремі підрозділи, але в динамічному баченні, яке передбачає не стіни, а мости, Римська дієцезія буде розглядатися як єдиний центр, який розширюється через чотири сторони світу».

Переосмислити душпастирські ритми згідно з потребами Божого люду

Джерелом натхнення для Motu proprio є чотири принципи соціальної доктрини Церкви, наведені в Evangelii gaudium. «Якщо душпастирі не усвідомлюють, що зміна епохи вимагає також зміни сакраментальних та душпастирських ритмів, то ризикуємо залишитися безплідними», – зазначає Папа. «Необхідно брати до уваги ритми Божого люду, який живе на даній парафіяльній території, та розпорядок, який є більш сумісним з розкладом сім'ї», – наголошує він, додаючи, що злиття сектору «Центр» з іншими секторами означає зробити їх учасниками всієї історії християнства в Римі. Конкретно це означає, що зустрічі, святкування і збори сектору можуть бути збагачені стародавніми місцями і просторами, здатними унаочнити глибоке коріння, яке визначило ідентичність римських вірних. Оскільки, як повторює Наступник святого Петра, час є більшим за простір, підготовка до Ювілею для римських парафій не повинна зупинятися на оцінці кількості паломників: ми повинні готуватися до того, щоб почуватися частиною історії, сповненої світла і краси, і бути готовими прийняти і поділитися цією красою в більш глибокому сенсі. З огляду на це, «двері Ювілею, ще до того, як вони стануть можливістю зустріти паломників з усього світу, повинні стати місцем паломництва для самих римлян».

Поглиблювати і підтримувати красу

Папа також зупиняється на значенні краси, переконаний у тому, що «краса врятує світ лише тоді, коли Церква зуміє зберегти красу, врятувати її від ідеологічних маніпуляцій фальшивого прогресу та від підпорядкування комерції й економіці». Знову повертається образ матері: все місто, а не лише історичний центр, є виявом конкретного материнства Церкви, наголошує Святіший Отець. «Вразливість – це ще один прояв краси, який вимагає нашої уваги. Чим більше ми дбаємо про вразливих, тим прекраснішими стаємо», – пише він, користаючи з нагоди, щоб подякувати багатьом працівникам та волонтерам благодійних структур, які з автентичним євангельським духом зробили Рим містом, чутливим до потреб злиденних, особливо в історичному центрі.

«Вотчини» в Церкві – це гріх проти сопричастя

Папа, врешті, вказує на те, що «сьогодні вже немає сенсу множити приналежності до субкультур, які замість того, щоб зміцнювати дієцезіальну єдність, часто сприяють розпалюванню конфліктів». Він навіть стверджує, що «зведення парафії до мікрокосмосу є гріхом проти дієцезіальної єдності та сопричастя, зведення спільнот до окремих субкультур є гріхом проти церковного сопричастя. Це стосується всіх тих церковних реалій чи рухів, які вважають за краще витрачати енергію на позначення відмінностей, а не на збереження єдності дієцезії. Рим, – наголошує Святіший Отець, – це один великий дім, де кожен – римлянин і не римлянин – повинен почуватися “як удома”, прийнятий як паломник».