Папа: освіта та виховання – це місія, яка потребує залучення серця

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Коли мені представили проект інкорпорації, я прийняв його, вірячи, що це не буде простою реструктуризацією, адміністративною реструктуризацією, скажімо так, але що це буде можливість для переосмислення місії, яку Єпископи Риму протягом тривалого часу довіряли Товариству Ісуса», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою lectio magistralis, яку він виголосив під час відвідин у вівторок, 5 листопада 2024 року Папського Григоріянського Університету. Зустріч із академічною спільнотою відбулася після інкорпорації в одну структуру трьох навчальних закладів, які єзуїти провадили у Римі: власне, Папського Григоріянського Університету, до якого були приєднані Папський Біблійний Інститут та Папський Східний Інститут.

Дім серця

Ділячись думками про завдання університету, Папа Франциск наголосив на тому, що «університет повинен бути домівкою серця». У цьому контексті він згадав святого Франциска Ксаверія, який говорив про своє бажання «ходити по всіх університетах свого часу, кричати всюди, як навіжений, і стрясати тих, у кого науки більше, ніж любові, щоб вони відчули спонуку ставати місіонерами з любові до своїх ближніх». Тому університет – «це місце, де місія повинна виражатися через формаційну діяльність, але вкладаючи в неї своє серце. Формування – це передусім піклування про людей, а отже, стримана, цінна і делікатна дія милосердної любові». В іншому випадку «освітня дія перетворюється на сухий інтелектуалізм або викривлений нарцисизм, у справжню духовну хтивість, де інші існують лише як глядачі, що аплодують, як коробки, які той, хто навчає, прагне наповнити своїм его».

Щоб освіта не була привілеєм

««Школа граматики, гуманності та християнської доктрини, безкоштовна», – було написано на дверях дому, де в XVI столітті згуртувалися перші єзуїтські студенти. Покликаючись на цей напис, Святіший Отець нагадав, що це був час, коли «освіта була привілеєм», і ця ситуація не викорінена до кінця й у наш час, так що залишаються актуальними слова о. Лоренцо Мілані про школу як про «лікарню, яка лікує здорових і виставляє за двері хворих». За словами Папи, згаданий напис є заохоченням «гуманізувати знання». «Чи ви розглядаєте вплив штучного інтелекту на викладання, на дослідження? Жоден алгоритм не зможе замінити поезію, іронію, любов; і студентам потрібно відкривати для себе силу уяви, бачити, як проростає натхнення, контактувати зі своїми емоціями, знати, як виражати свої почуття», – сказав він, наполягаючи на необхідності піклуватися про вимір безкорисливості, адже вона «всіх робить слугами без панів». Саме безкорисливість «відкриває нас на несподіванки Бога, Який є милосердям, звільняючи свободу від захланності». І саме безкорисливість робить «доброчесними мудреців і вчителів» та виховує, «не маніпулюючи і не прив'язуючи до себе». «Потрібен університет, який має запах плоті народу», – наголосив він.

«Роззброїти» слова

Фокус зміщується на виклики сьогодення, передусім на війну. «Світ у вогні, божевілля війни вкриває тінями смерті будь-яку надію. Що ми можемо зробити? На що можемо надіятися?» – запитав Папа Франциск, стверджуючи, що «обітниця спасіння поранена». Він наголосив, що «слово “спасіння” не може бути заручником тих, хто підживлює ілюзію, виражаючи його кривавими перемогами, в той час, як наші слова, здається, втратили довіру до Господа, Який спасає». «Роззброїмо наші слова. Лагідних слів, будь ласка! Нам потрібно відновити дорогу втіленого богослов'я», – підкреслив Святіший Отець, вказуючи на мудрість, «яка не може зродитися лише із абстрактних ідей, задуманих лише за столом». Потрібен контакт «із життям народів і з символами культур», прислухаючись до «прихованих запитань і до голосу, який підноситься від стражденної плоті вбогих», потрібно наважитися «ступити в болото та забруднити руки».

Тож «менше катедр, а більше столів без ієрархічних поділів, один поруч з іншим, всі – жебраки знання, торкаючись ран історії», радить Папа, переконаний, що завдяки такому стилеві «Євангеліє зможе навернути серце і дати відповіді на життєві питання». Для цього, однак, «необхідно перетворити академічний простір у дім серця». «Опустити зброю, поставити іншого на один рівень, подивитися у вічі, роззброїти думки, роззброїти слова, роззброїти погляди, а далі стояти на одній висоті, щоб дивитися у вічі. Не існує діалогу зверху вниз. Тільки тоді навчання стає актом милосердя», – наголосив Наступник святого Петра.

Жива доктрина

«Як же сумно спостерігати, коли бачиш, як покладаються передусім на людські сили, що сьогодні довіряють усе лише черговому керівництву», – підкреслив Святіший Отець, заохочуючи до постійного, чесного та глибокого розпізнання, шукаючи те, що поєднує і ніколи не діючи те, що «віддаляє нас від Христової любові та від єдності чуття з Церквою». «І ми не повинні обмежуватися лише словами доктрини, хапаючись за норми. Те, як ми використовуємо доктрину, нерідко зводить її до позачасової, замкненої в музеї, в той час як вона рухається, вона жива», – наголосив Папа, наполягаючи на діалогові як засобові будування мостів.

Не втрачати почуття гумору

Святіший Отець також нагадав про важливість молитви, яка є фундаментальною для будь-якої місії. В цьому контексті він навів молитву святого Томаса Мора: «Господи, дай мені добре травлення, але й щось, щоб травити». «Я вже понад сорок років молюся її кожного дня», – зізнався Папа, заохочуючи не втрачати почуття гумору. «Не забувайте про почуття гумору, жінка чи чоловік, які не мають почуття гумору, перестають бути людяними», – сказав він, закликаючи допомогати студентам не заблукати в «інтелектуалістичних лабіринтах» і «понятійному нагромадженні», а «прямувати вперед зі смаком іронії».