Папа: Кінцевий документ XVI Асамблеї Синоду належить до учительського уряду Папи
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Прийняття під час заключної сесії XVI Звичайної асамблеї Синоду єпископів Кінцевого документа не є завершенням синодального шляху на тему синодальності. Він продовжується у місцевих Церквах та їхніх об’єднаннях, засвоюючи Кінцевий документ, який був проголосований і схвалений 26 жовтня. Про це нагадує Папа Франциск у супровідній Записці до Кінцевого документа, яку опублікувала пресслужба Святого Престолу і яка датована 24 листопада 2024, зазначаючи, що він поставив під ним свій підпис і розпорядився опублікувати, «приєднавшись до “ми” асамблеї, яка звертається до святого Божого вірного люду».
«Визнаючи цінність здійсненої синодальної подорожі, я передаю всій Церкві вказівки, що містяться в Кінцевому документі, як віддачу того, що визріло за ці роки через слухання та розпізнання, а також як авторитетний орієнтир для її життя та місії», – пише Святіший Отець, нагадуючи, що цей документ є частиною звичайного учительського уряду Наступника святого Петра, а тому просить прийняти його саме так. «Він являє собою форму здійснення автентичного навчання Єпископа Риму, що має деякі нові риси, але насправді відповідає тому, на що я мав нагоду звернути увагу 17 жовтня 2015 р., коли заявив, що синодальність є відповідною інтерпретаційною рамкою для розуміння ієрархічного служіння», – стверджує Папа.
Застосування вже відтепер
Далі Святіший Отець нагадав про те, що 26 жовтня, схвалюючи Кінцевий документ, він сказав, що він не є «нормативним у вузькому значенні», а тому його впровадження в життя «потребуватиме різного посередництва». «Це не означає, що він не вимагає від Церков вже відтепер приймати рішення, послідовні з тим, що вказується в ньому. Місцеві Церкви та об’єднання Церков покликані впроваджувати в життя в різних контекстах авторитетні вказівки, що містяться в Документі, через процеси розпізнання та прийняття рішень, передбачені канонічним правом і тим же Документом», – пише Наступник святого Петра, стверджуючи, що в документі містяться орієнтири, які вже тепер можуть пройти рецепцію на місцях, зважаючи на різні контексти, а також на те, «що вже було зроблено й що залишається зробити» для того, щоб навчатися та розвивати стиль, «притаманний синодальній місіонерській Церкві».
Звітність під час візитів ad limina
Як зазначає Папа, в багатьох випадках йдеться про дієве впровадження того, що вже було передбачено східним і західним канонічним правом. В інших випадках можна застосувати «синодальне розпізнання», а також способи, на які вказує сам Кінцевий документ. «У звіті, передбаченому для візиту ad limina, кожен єпископ подбає про те, щоб представити, які рішення були прийняті у ввіреній йому місцевій Церкві щодо того, що вказано в Кінцевому документі, з якими труднощами довелося зіткнутися, якими були плоди», – зазначає Святіший Отець, нагадуючи, що завдання супроводжувати цей етап синодального шляху довірене Генеральному Секретаріату Синоду разом з дикастеріями Римської курії.
